Recent reviews by FemGeek

Тут нічого ще сказати: виглядає приємно, геймплей зрозумілий, сюжет простий, але цікавий. Це класика на 3-4 години, яка точно варта вашої уваги навіть без знижок, та ще й з українською локалізацією тексту! Тож дуже рекомендую.

Пам'ятаю, в дитинстві мені дуже подобалась одна гра про піратів, але назву я не пам'ятала взагалі. Шукала-шукала, нічого не знайшла, потім зовсім випадково побачила її на знижках.

І ось що я скажу: перевірку часом вона пройде лише якщо вам дійсно подобається атмосфера.

Графіка лампова, приємна, але для тих, хто любить щоб прям "ГРАФОООООНІЙ!", "Sid Meier's Pirates!" точно не варіант (гра 2005 року, на хвилиночку). Дуже тематичний та влучний саундтрек, приємні катсцени. Є різні рівні складності, і від них змінюється геймплей: за бажанням можно лише проходити прості міні-ігри, а можно й повністю пірнути у стратегію і отримати більше скарбів.

Сюжет... ну, тут він як би є, а ніби і немає. Це пісочниця, в якій ви можете прожити життя пірата, грабуючи кожен корабель та містечко, а можете бути саме капітаном корабля і працювати на одну з 4-х фракцій. Ви можете шукати своїх родичів, а можете на це забити і присвятити життя пошуку скарбів та флірту з губернаторськими дочками. Обраний вами шлях впливає на фінальну катсцену, а саме ким ви будете на пенсії: простим робітником чи мером або навіть губернатором. Останнє я вже вичитала в гайдах та інших відгуках, бо за 6 годин гра мені стала надто нудною саме через геймплей.

Чому ж відгук позитивний? Бо мені все ще подобається атмосфера та саундтрек, і я впевнена що провести з "Sid Meier's Pirates!" пару вечорів - гарна ідея. Вона може вам набриднути через якийсь час через однаковість міні-ігор (танці, битви в морі та на суші), але задоволення від неї ви все одно отримаєте.

Тож від мене 6/10 і пляшка ностальгічного рому.

Про Rusty Lake я чула неодноразово, але дуже довго відкладала знайомство. Колись купила Cube Escape Collection, але усі частини пройшла тільки зараз. Не можу сказати що мені сподобалось і я буду проходити знов, але... чомусь чей відгук позитивний, так?

Те, що під мої особисті смаки проект не підійшов, не означає що він ніякий. Це дуже оригінальний point-and-click, у якому рішення задач іноді залежить від розуміння того сюру, що ви бачите. А його тут дуже багато, стільки, що іноді краще не замислюватись та проходити далі з думкою "просто сприймай місцеві правила як норму і не задавай зайвих питань". Місцями тут є досить куменді моменти, але основа гри - в таємниці, яку без гугління важко розгадати (але можливо саме ви зможете).

Тому якщо ви полюбляєте загадкову атмосферу - це гра для вас.

Важлива ремарка: цей відгук написано без урахування жахливої поведінки видавництва щодо українців(-ок) та українських розробників. Це окрема тема для обговорення, тут я хочу обʼєктивно розказати за проблеми саме гри.

А проблем вистачає. Я фанатка першої частини, вона мене неймовірно вразила і я з нетерпінням чекала на сіквел. І такого відчуття "ну й нащо ви це зробили?" та бажання закрити гру кожні півгодини в мене не було вже дуже давно.

Для початку розберемо плюси гри:
+ саундтрек. Це щось неймовірне, що чіпляє тебе за живе. Кожна мелодія викликає потрібні для моменту емоції;
+ сцени втеч від щурів. Так, це було лячно і цікаво;
+ Софія. Дуже крута жінка, яка єдина з усіх персонажів мене зачепила за усю гру.

Але на цьому плюси гри і закінчуються. Таке враження, ніби разраби хотіли примножити усі гідні сторони першої частини, але так і не змогли вирахувати баланс та вирішити що саме вони хочуть створити. Гра нудна, мотивація героїв скаче з однієї протилежності в іншу, якихось кардинально нових графічних ідей немає, а ось відсутність оптимізації та величезна купа багів є.

Сюжету тут майже й немає. Якщо перша гра розповідала нам історію, під час якої брат з сестрою вчилися знаходити спільну мову, розгадували тайну хвороби Гуго та під кінець розуміли що родина - то є найцінніше, то в другій частині ми просто бігаємо з локації на локацію в пошуках... да в пошуках будь-чого. Якщо вирізати половину глав, розуміння сюжету не постраждає, бо він розвивається лише в третині. Фінальний твіст я вгадала ще на половині проходження і він не викликав в мене ніяких емоцій - я просто хотіла щоб це скоріше закінчилось. Що нам хотіли розповісти разраби? В чому був сенс цієї історії? Я так і не зрозуміла.

Мотивація та персонажі. Тут взагалі усе складно, єдина Софія мені сподобалася. Антагоніст і не антагоніст, так, для формальності додали, і те усе з ним зрозуміло з першої же секунди. Вже знайомих нам персонажів викидують майже на всю гру, щоб потім повернути буквально на 2 хвилини і зробити нібито шокуючий твіст (ні, то просто шок контент для шок контенту). Гуго... ну він просто ніяк не розвивається. Аміція - повна протилежність собі з минулої частини, я усю гру питала "хто ця дівчина?". Елемент з її травмою через усі вбивства не працює - це ніяк не впливає на її термінаторські трюки, та й враховуючи як їй начхати на рідного брата незважаючи на їх нібито звʼязок... ну таке собі задоволення за цим слідкувати. Другорядні герої також ситуацію не рятують - в них дуже мало екранного часу, ти не встигаєш звикнути до якогось вчинку, а вони вже знов кардинально змінили своє ставленя. Чому? Та просто так.

Графічно гра майже не змінилася. Це та сама перша частина, з напівпустими локаціями. Нібито відкритий світ в середині гри лише дуже розтягнута лінійна локація, де 60% часу ми знов бігаємо від точки до точки.

Геймплей... ну, він теж майже не змінився. Додали арбалет та більше якихось крафтів, які тільки ускладнюють проходження, бо поки пробігаєш нову локацію з новою фішкою, вже забуваєш чому вчили раніше + в паніці постійно плутаєш ці сто видів комбінацій предметів та реагентів. І це дуже дратує, бо під час бою треба згадати усе, навіть те що тобі знадобилося лише один раз годин так пʼять тому.

Багів навіть забагато. Якщо б не вони, я б пройшла гру за 13-15 годин, а не 22. Застрягання, імбовість ворогів (які бачать тебе через стіни), виліти - усе це дуже "доповнює" геймплей та відсутність сюжету.

Тому я не розумію чому тут такі високи оцінки. В цьому сиквелі немає ні сюжету, ні розвитку героїв, ні цікавого геймплею. Усе що могли зламати - зламали.
Тому від мене дуже натягнуті 5/10.

Мені дуже сподобалась основна гра і я сподівалась що DLC буде на тому ж рівні, але ні... За 10 місяців ми дочекалися арени, цілого списку однаково бісячих квестів з таймером та ну дуже нудну сюжетку.

Чи є взагалі якісь плюси в цього DLC? Було приємно повернутися у всесвіт DL2, ну і на цьому все. Я дійсно не розумію що тут ще позначити як плюс, а не мінус.

Сюжетка хромає на обидві ноги. Ми повинні бути татком якомусь ну дуже дурковатому хлопцю та кожного разу його рятувати, слухаючи який гг поганий. При цьому його справжній тато весь час розказує як він хоче врятувати сина, але робить для цього ціле ні-чо-го та хамить гг (але сам гг на це не звертає уваги та продовжує бігати як слухняне цуценя). Чи була ця сімейна драма хоч трохи цікавою? Ні. Краще б нам більше розказали про створення арени та минуле Астрід.

Основні квести на арені нудні. Встигни за хвилину-дві вбити ворогів/добігти до фінішу. Єдине цікаве випробування повʼязане з паркуром, усе інше починає втомлювати вже на другому рівні. Додаткові завдання не мають сенсу - нащо бігати на карту з основної гри робити теж саме, якщо ми й так багато часу витратили на біг через усю міні-карту з доповнення? З арени на вулицю, з вулиці на арену, і так кожен раз.

Баги були постійно. Проблеми з основної гри не пофіксили, а в DLC випробування арени багають через раз, що дуже бісить. Фрізів стало ще більше.

Ну і окремо "дякую" разрабам за неможливість зібрати усі колекційні предмети за одне проходження. Я не змогла забрати останню кассету, бо в квесті де ми шукаємо броню Огара одразу впоралася з завданням і тому не потрапила на додаткову локацію на основній карті. Туди можно дійти і так, але предмет буде за дверима, а ключ видають тільки по квесту. Тобто мені треба перепроходити половину DLC заради цієї касети, а бажання цього робити зовсім немає (бо це було дуже нудно навіть в перший раз).

Тому від мене 4/10. Це тільки для тих, кому подобаються випробування на час, так взагалі непотрібне DLC, яке ніяк не доповнює сюжет основної гри.

* - принаймні якщо порівнювати з відомими проектами.

До Life is Strange 2 я не дійшла через негативні відгуки на старті. Але моя аудиторія дуже просила пострімити цю гру, якраз були знижки і... ну що сказати, я в захваті. Проект коштує своїх грошей, навіть якщо брати за повною вартістю.

Я вже писала огляди на відому першу частину і абсолютно провальну третю. Обидві не відрізняються варіативністю фіналів, та що там – наші рішення ВЗАГАЛІ ні на що не впливають, і тому мені здавалося, що друга частина буде такою ж… Даремно.

Такого коктейлю емоцій, що кидають то в жар, то в холод я не відчувала дуже давно. Я плакала, кричала, тремтіла від страху за наших героїв і дуже сильно боялася робити фінальний вибір, бо розуміла, що від моїх навіть найнезначніших рішень тепер може статися що завгодно.

У грі ми маємо грати за Шона - звичайного хлопця-підлітка, якому довелося кинути все і втекти разом з молодшим братом, у якого несподівано виявилися телекінетичні здібності. Вони прямують до Мексики і ховаються від поліції, по дорозі зустрічаючи як друзів, так і найнебезпечніших ворогів... Це дуже сухий зміст усіх 5-ти епізодів, протягом яких відбувається така гама подій, про яку коротко й не розкажеш.

Кожне наше рішення має наслідки. Варіативність тут продумана до дрібниць, зробиш щось у паніці - розгрібатимеш до кінця наслідки. Ми не можемо відмотувати час, та й сили дісталися неіграбельному персонажу, від чого на нас покладено яскраво виражену роль батька. Кожна репліка чи дія формує характер Даніеля (молодшого брата), і тільки від наших виборів залежить стане він справді гарною людиною або перетвориться на злодія. Відчуття безпорадності змушує нервувати від будь-якого вибору в критичній ситуації, тому що ми можемо лише наставляти.

Проблема дискримінації за ознакою раси тут обіграна так, що я, людина без подібного життєвого досвіду, усвідомила, скільки проблем несе в собі така ненависть. Від деяких сцен просто хотілося побігти в душ і вимитися з милом, настільки гидко було відчувати те, що відчував головний герой чого тільки варта сцена знущань над Шоном на початку 4-го епізоду . Ще в грі піднімають безліч інших не менш значущих питань: біженство, пошуки себе у світі, дорослішання, сімейні цінності, складності батьківства, переслідування мігрантів, взяття на себе відповідальності за власні помилки, проблема неусвідомленого материнства і багато-багато інших.

Саундтрек – прекрасний. Шон - потрапив мені в саме серце, дуже сильний хлопчик, якому довелося подорослішати. Даніель - дитина, якою вона має бути, зі своїми особливостями та проблемами. Дуже багато колоритних і приємних другорядних персонажів ( особливо мама хлопців та Девід з першої частини).

Тут немає однозначно поганого та однозначно гарного фіналу. Усього основних варіантів фіналу 4 (є ще відмінності залежно від обраних партнера/партнерки). Після кожного залишається гіркий післясмак, тому що бачення ідеального фіналу нами і самими героями може сильно відрізнятися. Доросління - дуже складна штука, а в показаних розробниками умовах так і зовсім складно зробити вибір між "так буде правильно" і "я так хочу їм щастя, нехай це і коштуватиме дорого".

Дуже складний, багатогранний та чудово опрацьований проект, розрахований на усвідомлену та набагато дорослішу аудиторію. Мабуть, тепер це моя найулюбленіша частина серії. Так що однозначно 10 шок-о-хрустів із 10, це було попадання в саме серце.

У гри був потенціал, і, мабуть, це мене колись і підштовхнуло до покупки. За підсумками проект не виправдав жодних очікувань. Зайшла, провела пару боїв, позітхала і видалила. Здавалося б, тут можна зіштовхнути взагалі будь-кого: динозаврів із сучасною армією, спартанців та зомбі, орків та міжгалактичний десант. Але через кілька боїв стає нудно: локації одноманітні, інтелектом наші болванчики обділені (та й загалом у них тільки зовнішність змінюється, так вони абсолютно ідентичні), якихось епічних битв тут не зробити (тільки якщо не кидати в бій багатотисячну армію на багатотисячну армію, і то це швидко набридне).

По суті це якийсь аналог стрес-тесту для вашого комп'ютера, але не цікавий симулятор-пісочниця.
Вечір пограти можна, і то не факт. Своїх грошей не варте.

Разом 2/10.

Відгук на першу частину я вже писала.

Що ж до другої, то вона продовжує сюжет першої частини, з ходу занурюючи нас у проблеми. Замість кількох локацій у нас тепер одна величезна занедбана лікарня, а ще вдвічі більше головоломок та різних додаткових історій. Сюжет так само цікавий, хочеться розібратися у таємницях минулого, але до фіналу нам дадуть лише крихти інформації і залишать купу питань без відповідей до третьої частини (яка ще невідомо коли буде, чіткої інформації від розробників немає).

Анімацій побільшало, додали різних механік взаємодії з об'єктами (зіскреби сніг, замалюй картину, розбий щось, а не просто піднеси об'єкт до потрібного місця і все станеться саме). Додаткові 3D-елементи, як на мене, урізали частину атмосфери від візуальної частини. Зате катсцени стали кращими і яскравішими.

В цілому мені гра сподобалася, вона залишилася на рівні з першою частиною і побачивши "чекайте продовження" хотілося як слід обурено покричати: на найцікавішому місці ж обірвали історію! Дуже сподіваюся, що розробники таки доведуть справу до кінця і ми дізнаємося, чи Холлі зможе розгадати всі таємниці.

7/10.

Зазначу відразу: історія розбита на 3 частини, на момент публікації огляду вийшло лише 2 гри. Тому говорити про сюжет загалом досить складно та нема сенсу.

Нам належить грати за Холлі: безстрашну дівчину, що вирушила в покинутий маєток, як тільки їй прийшов лист з адресою від давно зниклої сестри. Вивчаючи околиці та вирішуючи головоломки, ми поступово почнемо помічати сліди присутності когось чи навіть чогось... Що таке сталося у її дитинстві? Чому зникла сестра? Що за створіння нас переслідує? Говорити більше = просто спойлерити сюжет. Скажу лише, що всі 5+ годин пройшли захоплююче, мені було дуже цікаво розплутувати минуле Холлі та секрети її родини.

Геймплейно та атмосферно гра приємна. Красиві фони, бібліотека звуків різноманітна, головоломки в цілому легкі (іноді потрібно посидіти трохи довше, але можна скипнути завдання, якщо дуже складно/вам важливіше сюжет), підказки з чим можна взаємодіяти візуально не мозолять очі (їх взагалі можна відключити) . Все більш-менш страшні моменти передбачувані, тому гра скоріше ставить за мету тримати атмосферу загадковості, а не намагається налякати.

Більше сказати й нема чого. Це цікавий проект у своїй ніші, який із кожним новим фактом все більше захоплює.
Тож від мене впевнені 8/10.

P.S. "Тикальний квест" - наша фразочка зі стриму. Нехай буде пасхалкою)

Власне, заголовок розкриває всю суть гри. Нам доведеться опинитися в шкурі 9-річного Кріса. Він — добрий хлопчик із гарною фантазією, якому не пощастило жити з батьком, що глушить проблеми в алкоголі. Весь геймплей являє собою звичайний суботній день хлопчика: і по будинку порядки наведи, і собі занять вигадай, поки батько розвалився біля телевізора в обіймах з пляшкою. По мірі проходження стане зрозуміло що так сильно змінило цю сім'ю...

Важко сказати, сподобалася мені гра чи ні — на жаль, нейтральної оцінки тут не передбачено. Геймплей розрахований на 2,5-3 години, якщо виконувати всі завдання. Особливих труднощів немає (крім пароля від телефону, я не розумію як його взагалі можна було відгадати ). Першу половину гри було ду-у-уже нудно, але може в тому й задум — так би мовити, щоб ми відчули як ваажко цьому хлопчику. Під кінець я трохи відтанула, т.к. зрозуміла внутрішні проблеми дитини і як це на неї впливає.

Чи обов'язково проходити цю гру перед Life is Strange 2? Не сказала б. Так, це допоможе вам при проходженні другої частини краще зрозуміти цих героїв і сильніше переживати за їхню долю, але, як на мене, і без цього приквелу все зрозуміло. Тому я б радила проходити, тільки якщо вам дійсно дуже хочеться поринути в атмосферу життя Кріса.

Одне радує - гра безкоштовна. Грошей я б пожалкувала за неї віддати, як за окремий продукт. Як за частину гри ще може бути.

А так моя оцінка десь 5,5/10.
Рекомендую тільки фанатам/фанаткам серії і тим, кому близька історія Кріса.