5 держав континенту жили в світовому спокої, грошовий оборот працював, економіки росли, бандитизм був наче міф, здавалось живи собі тай годі, але в один з днів в відносно новому місті Владивосток був банкет, де були запрошені кілька значущих гостей, лідери кількох держав, Туреччини з главою Еміром Козджоуглу, Угорщини з главою Містеріус Бімбека, само собою Царь всієї росії та міста Москва Петро Великий, Англійська делегація з главою Борисом Джонсоном, губернатор та головний військовий офіцер міста Курськ Іван Калєка та звичайно губернатор міста Владивосток де і проходив сам банкет на прохання Петра Великого, губернатор міста Басар Побєда.

російський царь під час банкету зібрав гостей та повідомив: " ми віками були синами переможців, кожна нова перемога, кожен новий союзник це зміцнення влади та сили, ми завжди добивались всього чого хотіли, наші військові завжди були прикладом сили, терпіння та впертості. Самі сильні вежі старої Греції та ряду інших утворень завжди були у наших ніг, самі сильні та пихаті вороги завжди обходили нас стороною, ми нащадки перших людей в цьому світі, тому все що належить нам воно є істиною, інші утворення (держави) чи народи які придумали собі іншу філософію лиш заблудились і їм потрібна допомога, святі землі на яких оселились ці люди вони стають нам ворогами лиш тому що злий дух Октавіана Августа зтравлює їх проти нас, всі народи які з нами мешкали поруч завжди з нами прагнули воювати, тільки одиниці не ставали в один ряд з цими язичниками, ми маємо силу, армію, дух, віру щоб змінити ситуацію, та зробити так щоб наші наступні покоління завжди жили в мирі, тому дорогі гості, єднаймося в одну спільну державу, ми сильні та потужні, наші люди і наша віра завжди знищували ворогів нашого народу."

В банкетному залі прозвучала невелика тиша і лиш через мить губернатори Курську та Владивостоку голосно почали підтримувати промову царя, Угорський правитель Містеріус Бімбека з розумним обличчям сміло запитав у царя: " кого ваша держава та люди вважають тими самими ворогами та язичниками яких охопив злий дух?", на що царь відповів : "ті яких з нами тут немає, наші предки завжди з цими народами воювали, правителі цих держав завжди вважали себе найкращими та сильними в світі на теренах цих держав завжди була війна, але захопити одурманених людей та дати їм іншу точку зору так і не вийшло, ці країни та їхні народи до нас завжди були ворожі, ми та вони це бомба сповільненої дії яка переросте в майбутньому у велику війну, яку можна пройти заре але з меншими втратами, багато хто з людей в тих країнах в неволі та прагнуть бачити інший лад і ми готові його їм надати".

Відповідь царя для гостей з інших держав була дещо дивною, Турецький лідер Емір Козджоуглу рішуче відповів: "наші країни та минулі правителі налагодили стійкий та стабільний мир, а ви хочете порушити те що наші предки будували роками!, наша країна не стане осередком війни, ми не станемо вашими союзниками в цьому, тому ми будемо незалежні як і завжди були." сказав Емір покинувши банкет.

Відповідь Угорського правителя Містеріус Бімбека не забарилась, він сказав що готовий стати союзником росії на вигідних умовах і назначив дату обговорень про це в москві окремо.

Англійський правитель Борис Джонсон сказав, що йому треба час щоб подумати, таким чином він взяв для себе трохи часу.

По прибуттю додому, Борис Джонсон негайно наказав відправити гінця до України та Франції щоб домовитись про таємну зустріч в (засекречено) Палаці червоних таплієрів (невідомий статус).

Через два дні лідери країн зустрілись.
Борис Джонсон - правитель Англії.
Емануель Макрон - правитель Франції.
Пилип Гострий - правитель Українсько- козацької держави.

Борис Джонсон розповів про зустріч та навів докази відповідними документами та запрошеннями, він розповів своїм колегам про те що росія готується до такого сценарію і підбиває на це Англію, російський царь бачив Англію як плацдарм з тиловим містом перед нападом на Українську державу, Борис Джонсон та народ Англії памятають як 54 роки тому, Українська держава врятувала Англію від голоду оскількі невідомий рух (невідомий статус) "Вічна держава" наробив лиха в державі великою кількістю агентури яка вчинила не поправне, з тих часів правителі Англії в сфері агентури та довіри і перевірок стали непробивним щитом, що мабуть і змусило російського царя покликати лідера Англії на цей банкет та спробувати його вмовити, так розумію інших способів як позбутись Англії в царя та його офіцірів не було.

Оцінивши вдячність Бориста Джонсона, Український гетьман Пилип Гострий сказав: "Наша держава та наші люди завжди були мирними, ми були хліборобами, але коли на нашу землю приходила війна і земля ставала непридатною для родючості ми ставали козаками, ми хотіли мати стійкий мир, але якщо назріває велика війна ми повинні бути готові до неї, дякую Борисе!"

Французький лідер Емануель Макрон, був досить скептичний до слів Бориса, його більше налякала реакція Українського гетьмана і Емануель розумів, якщо щось станеться він та його держава має бути готовою.

Разом на цьому зїзді 3 великі держави підписали союзний акт у випадку війни та пообіцяли друг другові що будуть битись за кожного як за свого, Бориса Джонсона тішив це пакт оскільки продатись за 3 сєрєбрініка він не хотів, але факт тісний не дружніх союзників втіляв йому надію, що Україна яка знаходиться по заду буде воювати з ворогами наче як на своїй землі.

Французька держава вирішила з відома своїх нових союзників, відправитись до Туреччини і спробувати дізнатись її позицію стосовно цієї війни дух якої був у повітрі. Турки відповіли досить ворожо, сказавши шо вони незалежні і їм ні хто не потрібен, в разі такої війни вони будуть нейтральними до всіх і якщо буде їм загроза вони будуть воювати із всіма. Емануель був розчарований візитом до Еміра Козджоуглу, він думав що зможе вмовити в їхній союз ще одного кандитата, але в очевидь, це дало надію що якщо щось почнеться то Турки не будуть воювати першими з Францією.


Угорський лідер Містеріус Бімбека поговорив із своїми офіцерами армії перед візитом у москву і вишів що, погодиться на умови російського царя Петра Великого, оскільки в разі такої війни, Угорщина оточена трьома великими містами росії не зможе впоратись сама з натиском ворога та втримати його, тому найкраще що він міг зробити це бути союзником і творити війну на чужій землі а не на своїй.

Пройшло з моменту договорів не так багато часу і росіяни почали діяти.

російське військове командування вирішило наступним чином, Москва і Владивосток швиденько захоплюють Туреччину і їм відкривається дорога на Францію, в той час як Курську та Угорщині було поставлене завдання швиденько захопити Англію і там відкривається дорога на Україну.

Англія виставила у вигляді стіни невеликі війська які мають зупити ворога та дати час союзникам допомогти.

Туреччина і її командувач Емір Козджоуглу, чомусь вирішив, що Франція стала на бік росії і дізнавшись про початок війни він вишурив в бік кордонів Франції.


Але для Туреччини це стало жахливою помилкою, поки вона почала вияснювати стосунки з Францією то росіяни зайшли в майже пусте місто і знищили його, Туреччина вибуває з цієї політичної гри як країна яка хотіла незалежності.



Англія негайно потребувала допомоги оскільки кількість ворогів перевищувала її населення в рази. На допомогу прийшла тер. оборона з України з назвою "Коріння предків", загін налічував в собі 120 військових одиниць, недавно навчені бійці мали дати відпір ворогові поки не буде прийнято конкретних рішень.



3 корпуси армії з Угорщини, Владивостоку і Курську йшли на невелику Англію з метою її знищення, тер.оборона Українських сердюків вступила в бій, їх завдання було в тому щоб протриматись якомога довше.

Війська Москви і невеликі формування з Владивостоку вирішили зайнятись Францією.



Українські війська тер. оборони "Коріння предків" вкоренились в оборону Англії і спільними зусиллями відбили потужну атаку ворога, 619 вбитих ворогів, взамін вороги змогли вбити 1 Українського Сердюка.



Але радіти було поки рано, ворогів багато і вони пруть і пруть, на військових в обороні Англії чекали великі виклики.



Потужний татиск на оборону Англії спільно із союзником дається в знаки, сама агресивна армія стала Губернатора Курську Івана Калєка, він в очевидь не думав, що Українці спільно з Англійцями будуть тримати цей фронт, він гадав що пройдей англійців швидко, але в очевидь він прогадав.

На Французькому фронті без змін, Франція поки сама справляється із загрозою.



Загроза наростала і ніяк не зменшувалась, Україна була тиловим містом і мала найменше задіяних військових частин, тому на нараді з козаками було прийняте досить оригінальне рішення від отамана Богдана Криниці. З точки зору бойових дій треба ослабити противника, лобовою атакою йти на будь яке з міст буде 78% провалом, оскільки поки ми дійдем до одного з російських міст кількість наших військових зменшиться, був прийнятий геніальний план. За задумкою можна було знищити Владивосток, його розташування находить біля берегів моря, це і є нашим ключем до перемоги!



Поки план Українського штабу почав набирати необхідних оборотів, на фронті Англії не днем тихіше, постійні навали росіян разом з Угорцями, не давали відпочинку, Англія всіма силами намагалась розбити війська Івана Калєки і спробувати зайти в Курськ, щоб послабити це місто і його бойовий потенціал, але ворогів було надто багато.



Після того як на полях біля Англії армія останнії була розбита, росіяни підішли на околиці Англії, наша тер. оборона вступила в бій.



Близкавична перемога нашої тер. оборони "Коріння предків" вони, не тільки встояли, а і відправили на той світ дуже багато росіян. Загинув один Український Сердюк. Царство йому небесне і союзним військам який взяли перший удар на себе теж.



План отама Богдана Криниці полягав в тому, що ми нападемо на Владивосток з моря, були виготовлені спеціальні бойові Яхти які мали б з моря гатити по військах та будівлях Владивостоку, під цей шумок 4 бойові десантні кораблі з Козаками та Сердюками мали вийти на землю і піти до міста Владивосток в спину. Терплячі командувачі ДОЧЕКАЛИСЬ коли губернатор Владивостоку Басар Побєда піде в похід і виведе величезну армаду з міста, тим самим оголивши оборону міста думаючи що в нього ніяким способом окрім як суші не зайти! Це чудовий шанс був для козацького командування, тому операція була в статусі виконання негайно.

В цей час на Англійському фронті все ще спекотко, але ворог свого ще не добився, війська Бориса Джонсона тримаються і це чудово, нам треба трохи часу щоб ослабити або знищити місто Владивосток.

Франція, не оцінила геніальність плану Українських козаків, оскільки велика Армада йшла саме на неї і справлятись з цим треба було саме їй.



Десантні кораблі у берегів Владивостоку.



Морські військові яхти почали обстріл околись Владивостоку з води, наганяючи ворога в паніку.


Ситуація виглядає дуже позитивно, Англійській фронт попри удари ворогів тримає удар, військова операція у Владивостоку має початись, Французи відволікають армію губернатора Басар Побєди поки його місто в облозі.


Попри силу духу і стійкості козаків та Англійськіх військових росіянам все таки вдалось продавити першу лінію фронту, але тер. оборона України із Сердюків разом із союзником змогла відбити атаку, але нажаль втрати в цьому бою війська понесли дуже великі, цей бій наніс на настрій союзників певну тінь, сподіваємось, що звістка про переможений Владивосток дасть бойового духу всім на фронті.



Десантні кораблі стали у берегів Владивостоку.


Десантування Українсько-козацької армії, задача перших загонів які десантувались було забезпечити безпеку для інших, в разі атаки ворога вони мали дати час на формування, стрій та підготовку до бою. Дай боже козакам сил та перемоги! - сказали всі союзники та військові яким потрібна була така необхідна перемога.



Українська армія почала штурм міста Владивосток, перші сутички вже почались. Місто не має регулярної армії, лиш тер. оборону і все. На підсилення Англії Франція відправила армію, благородний вчинок зважаючи, що у неї під боком ціла купа російських головорізів.



Вигляд міста Владивосток. Регулярної армії немає, лиш якийсь місцевий рух опору. Але недооцінювати ворога не варто, козацька рада прийняла рішення брати місто повільним штурмом, оскільки забудова міста дуже тісна і велика армія якщо піде в наступ, стане легкою здобиччю, вибухи домів, пожежі, руйнування, постріли, тут треба невеличкі групи які будуть заходить в місто і просуватись - сказав гетьман Пилип Гострий.



Англійський фронт, тер.оборони Української із сердюків більше не існує, чоловіки стали загиблими внаслідок одного з російського штурмів. Англії все ваще і ваще впоратись із загрозою.

Фронт Владивосток, Українська операція досі триває, місцевий рух опору дає відпір але вже деякі групки козаків почали просуватись вглибину міста.

В очевидь шум та істерика керівництва міста Владивосток була чути не тільки Українцям, а і союзникам Владивостоку з росії та Угорщини.
З Москви негайно відправились війська у Владивосток для його деблокади Українськими військами, також Угорщина не захотіла бути в стороні і теж захотіла взяти участь у такій битві.

Українське-козацьке командування занепокояне, оскільки особовий склад попав у пастку, чисельність Українського війська не достатня для бою на три сторони, прийняти рішення відступити буде означати ганебну поразку і наступний раз такий трюк не прокатить, тому вище керівництво наказало брати в облогу й на далі Владивосток знищивши його і його економічний потенціал. БІйці на полі бою ще не розуміли, що на них чекає в той час як командування розуміло, що цих хоробрих воїнів вже може і не стати. Підкріплення морем займе багато часу і в той час невідомо під яким статусом буде місто.

Англійський фронт та околиці країни зазнали руйнувань, Українці зайняті операцією у Владивостоку, Англійцям допомагають Французи, хоча Емануель Макрон досі не придумав, що робити із військом з Владивостока на чолі з Басаром Побєдою, який напевно і не вкурсі, що його місто в облозі.

Однак Англійцям стало легше, оскільки війська росіян із Угорцями пішли не на Англію, а на Владивосток відбивати атаку Українців.



Облога міста досі триває, російські союзники намагаються втрутитись в ситуацію. Місто захоплене на 50%.

Французький фронт теж не стоїть на місті, Московські війська вступили в бої полів Франції.

Англійський фронт трохи стабілізувався, але не на багато, Курський Іван Калєка та його посіпаки теж видохлись трохи від невдалих штурмів, але все ж добре казав російський царь шо вони "вперті" це добре показують лобові атаки невдалі.

Війська царя з московії не побачили на воді чомусь військових кораблів і коли почали заходити в спину Українській армії у Владивостоці отримали гарного прочухана.


Українська армія змогла пройтись по Владивостоку, захопивши близько 74% міста, залишилось ще не багато, але союзники росія та Угорщина вперто недають закінчити діло і блокують дії козаків.



Залишилась ще невеличка частина міста, Українська армія гуртує ударний кулак, щоб дожати вже облогу Владивостока, поки інші військові формування росіян намагаються знайти ці залишки Українців.


Залишилось ще дві адміністративні будівлі міста захопити і ось вона перемога!



Українську армію у Владивостоці Угорці та росіяни намагаються загнати в кліщі, основна задача Українських військових знищини адмін. будівлі Владивостоку та людей які відповідають за економіку міста, тому штаб козаків наказав уникати боїв маневруючи знаходячи необхідні цілі.



Невеликий партизанський склад який вийшов з міста і тепер на його околицях виконав задачу, але місто все ще не капітулювало, в очевидь російські союзники змогли знайти необхідних людей та адмін будівлі раніше і поставити їх під охорону, щоб зберігти керівництво міста Владивосток, Українські війська сильно втратили особового складу, військовими було прийнято рішення займатись партизанською діяльністю, щоб не відавати ворогу руїни міста.



Війська російського губернатора Басара Побєди дійшли до околись Франції, Басару Побєді все таки повідомили про біду яка трапилась з його містом на що він своїм офіцерам відповів:
"Мені всеодно ніколи не подобалось те місто, воно огидно виглядає, тай якщо кубка язичників змогла захопити місто і місцеве керівництво нічого не змогло з цим зробити, то горіти їм в пеклі, вони бовдури, я собі завоюю нове і красивіше місто. Франція буде нашою!"

Для Франції за керівництва Емануеля Макрона настали не кращі часи, війська росіян під самою державою це не добре. Український гетьман - Пилип Гострий не став допомагати Франції негайними військами оскільки сказав, що : " Басар Побєда самозакоханий придурок, який просто потоне в облозі Франції, так місто постраждає, але невже французи допустять свого знищення? У Англії куди гірше проблеми, тому Емануель впорається."



Знищений боями Владивосток таки почав оговтуватись, Українська операція не досягла кінцевого результату, хоча ДУЖЕ сутєво знищила потенціал армії і самого міста на деякий час, тому в любому випадку військові які досі там і ті які загинули при штурмі міста виграли нам необхідний час для плану дій і наступальних інших операцій.


8 Українських сердюків, Українських партизан які тримались до останнього загинули як герої, опір вони давали шалений ворогу, але його було занадто багато.



росіяни змогли відбити у нас Владивосток, місто почало відновлюватись.
Емануель Макрон повідомив своїм союзникам:" шакаляча голова Басар Побєда після поразки у нас на околицях, втік наче мокре курча у свій задрипаний Владивосток, треба буде його навідати і запитати як так справи."

Українське командування почало розробляти нову операцію по захопленю Владивостоку, цитата отамана Богдана Криниці: "Не можна ворогу дозволити відновити потенціал, потрібно негайно зробити ще одни рейд який зможе знищити місто та вибити цього "гравця з гри" тому негайно виконувати всі вказівки, військовим яхтам ні на метр не відходити від берегів Владивостоку, обстрілювати всі доступці цілі цілодобово" готуємо новий десант. - сказав він.

Після потресінь на полі бою, Англійський фронт знову дає про себе знати. російська Курська морда Іван Калєка знову за своє! тому потрібно тримати знову оборону!.

В очевидь розбитий горем Басар Побєда не захотів бачити союзників в місті та наказав піти їм геть, звичайно після таких ганебних поразок як йому в очі дивитись союзникам?
Цікаво.. що він сказав царю Петру Великому?

Окрім оптимізма в миті ця ситуація Англійцям та Борису Джонсону радості не додала, оскільки контингент росіян та Угорців був в іншому місці то тепер він повертається, щоб таки пробити оборону Англійців. Потужності і сили там великі тому треба триматись.

Нова тер. оборона від України та англійські війська готові до удару росіян.

Дуже потужний удар росіян, 3 окремі армії і в першу і єдину оборону Англії, потенціал союзних військ Англії не великий, потрібно приймати рішення. НЕГАЙНО!

ДУЖЕ погана ситуація в Англії! Війська Англії майже розбиті, війська України не впораються з такою потужною навалою.
Гетьман - Пилип Гострий НЕГАЙНО скликає козацьку раду та приймає одноголосно рішення, відмоватись НЕГАЙНО від операції штурму Владивостоку і всі війська НЕГАЙНО відправити в Англію, якщо цього не зробити, Англії як країни може не існувати.


Ситуація дуже критична, ворогу вдалось прорвати першу лінію оборони, тер.оборона Українська яка там була стояла до станього і не змогла втримати навалу. Місцеві ТРО Англії вступили в бої в самому місті, підкріплення все наявне з України НЕГАЙНО відправляється в Англію, Українське керівництво розуміє, якщо Англія паде наступними будуть вони, тому допустити програшу Англії не можна, Англія захоплена і зруйнована на 40% ворог вклинився в один з районів міста, потенціал військ ворога потужний, відбивати буде тяжко, але у союзинків виходу немає.

Емануель Макрон в очевидь поставив свої амбіції вище ніж рятування союзника, він свою армію пустив в повний величезний обхід, але так гадаю та армія йде на Владивосток, Емануель і армія як називають її деякі Сердюки "Макаронників" йде мститись Басару Побєді за той терор який він вчинив з Францією і постійними штурмами. Серед коаліції союзників потім можуть бути сварки за такі дії, але заре в такому стані Англія точно сваритись не буде. Борис Джонсон, тримайся, ми спробуємо врятувати Англію!


Велика армада росіян після прориву першої лінії оборони дуже легко себе почуває в Англії, більше 77% Англії захоплено, залишились околиці в яких зберігаються деякі адмін будівлі та населення. Армія України та козаки в дорозі! Залишилось не багато.



Перші загони Української армії заходять в Англію, починається процес деокупації. Ворог встиг закріпитись. Козацька рада завжди старалась берегти людей, але в очевидь цей бій стане винятком, ворог потужний і витіснити його потрібно, без Англії ми не потягнемо наступальні операції.


Англія тримається, більша половина була захоплена, Англійське населення починає відтягуватись і будуватись ближче до України.
Українська армія дає відпір навалі і намагається просунутись, але це не дається легко, ворога багато і він в обороні. В цей час армія "макаронника" стоїть в полі чекає вітру, деокупувати Англію спільними зусиллями можна було б швидше, але Макрону цей план не підходить, він просто чекає, невже він зрадник? Вичікує і домовляється з російським царем Петром Великим? Невже він побачив як впав фронт Англії і вирішив щоб не вганяти себе в таку халепу потайки поговоритись, сподіваюсь ножа в спину не буде, Україна заре не має регулярної армії в країні, тому ми дуже вразливі. Сподіваюсь про зраду Емануеля Макрона говорять тільки злі язики.


Просування Українських сил відбувається, наступ дуже повільний ворог тримається, але з божою поміччю ми зможемо деокупувати Англію. Не розумію чому армія Курського різника стоїть на околицях, а не заходить допомагати своїм? Але нам так тільки краще.



Хоробрі козаки та сердюки таки витіснили ворога з центру Англії, тепер бій знову на околицях але з іншої сторони міста, деокупація ще не заверщена. Втрати великі, росіян потрібно покарати за цю війну повною перемогою!



На вулиці Англії та серед союзників її велика смута, жодної великої військової перемоги тільки поразки.. Операція у Владивостоку.. Прорив оборони Англії.. на вояків постійні поразки погано впливають, всі працюють на перемогу хоча здається що вона не можлива оскільки ворог все ще у нас на землі, тільки одне російське місто постраждало, але і те вижило.
Бій за існування Англії відбувається прямо зараз, якщо заре Українська армія не зможе прогнати чужинців, то Англія як держава не існуватиме, Українці готуються до бою за Англію.
Козацька рада прийняла рішення в негайному порядку передачі золота, заліза, їжі, будівельних матеріалів Англії на як найшвидше відновлення державності і боє здатності.

Боже допоможи Українській армії перемогти росіян.



Чисельна перевага росіян і Українська армія за підмоги Англійської тер. оборони вступили в бій, бій дуже потужний, грохіт рушниць чути на іншому березі моря, цей бій історичний, від його рішення буде залежати перемога в цій війні.

Армія "Макаронників" таки почала якісь дії, невідомо що це за поведінка така була у Емануеля Макрона, можливо коли йому розповіли про успіхи деокупації Українцями Англії він зрозумів, що немає кому здаватись і почав діяти? Одному богу відомо, чому він так себе повів, але заре він направив всі війська на Владивосток, що правда від того міста там тільки назва скоріше залишилась, Басар Побєда розвалив свої війська і втримати місто він навряд чи зможе, тим більше шо союзні війська зайняті долею Англії.



Бій з горем по полам за участі тер. оборони Англії досі триває, з ворогом у нас паритет, його дії досить дивні, їхні воєнно начальники роблять досить дивні рішення, мабуть серед росіян таки пішла паніка, при тому давно, щось не чути про царя і його армію.



Франція остаточно поставила крапку в існуванні Владивостоку, тепер там лише одні руїни і це місто не зможе допомагати у війні росіянам та Угорщині. Стосовно Басара Побєди він нікому не сказавши пішов в одну з вуличних будівель "розважатись" з дівчатами, опору настільки не було чути, що його застали зненацька з якоюсь бабцею в койці з іменем Єва, одним словом шибениця йому пішла на користь, Емануель сильно захопився і навіть після шибениці відрубав голову цього посіпаки та відправив у Москву до царя Петра Великого. Нажаль про реакцію на цю подію нам не відомо.



Ще одна перемога на вулицях Англії, Українське військо та військо Англійське спільно змогли вибити росіян з Англії, тому офіційно Англія деокупована, Борис Джонсон подейкують тільки цієї ночі зміг заснути. Дві перемоги дались в знаки військом та народу, у всіх піднявся потужно бойовий дух, люди давно не відчували таких радісних емоцій. Англійці зустрічали Українців на руїнах свого міста як визволителів, багато людей та навіть дітей дякували козакам за перемогу у Владивостоці, саме вони вважають що завдяки цьому відбувся перелам у війні, також багато були щасливі бачити деокуповані вулиці Англії, цій країні дуже багато бід на голову впало і по переду велика робота, але святкування довго не відбувалось, оскільки війна ще не завершена.

Емануель Макрон досить дивний генерал армії, в його діях є як і багато перемог так і дурниць.
Невже він думав що після того як так зверхньо покаже себе перед російським царем він йому це пробачить? Армія з москви разом з Угорцями попри поразку в Англії вирішили помститись Макрону та його армії "Макаронників" Французька армія себе загнала в глухий кут, де з двох сторін зашли росіяни з Угорцями, цю помилку Емануелю росіяни не пробачать, бій неменучий.

Але як нам сказали близькі до офіцерів Макрона люди, він коли побачив росіян і їх кількість зразу втік, а на його місце поставили схожу людину яка і вела на погибель військо Французьке.
Подейкують, що після такої поразки він відчуває велику провину, оскільки він покинув своїх хлопців які були готові за його життя відатти. Емануель Макрон назвав для свого народу цей програш програшем під Англією, хоча правда там була інша. Він таємно створив фонт через який всім в період 5 років передавав гроші родинам загиблих військових, таким чином він хотів хоча б якось свою вину виправити за цей інцедент.

Коли Англійці та Українці почули про цей випадок були де що шоковані, таким не розумним військовим вчинком на полі бою, в якийсь момент Емануель захопився і відчув владу, але ворог такий самий і ще гірше, тому Макрон поплатився за зухвалість. Можливо цей інцедент вплинув би на стосунки з союниками, але факт того що Емануель розкаявся і тримає в душі вину за цей ганебрий програш росіянаям вони все ще мають гарні відносини, хоча про цю ситуацію так і не говорять.



Після поразки Французьких військ, російські корпуси військових не відмовились від планів захопити Англію тому, знову почали готувати наступ.



Бій у Англійських вод.
Попри вказівки козацької ради союзникам, щоб росіяни шли до околись Англії бо там краще оборона, Франція та Англія точніше їх офіцери вважали ідею Українців дурною і не хотіли тягнути росіян в місто тим самим вони хотіли розбити росіян в полі.

Оскільки Українських козаків ні хто не послухав, гетьманом - Пилипом Гострим був віданний наказ стояти на місці і тримати оборону й надалі, не допомагаючи союзникам, керівництво України вважала бої у Англійських вод самогубством оскільки числьність росіян там була над потужною, а у берегів біля околиць Англії вони б були поділені, що дозволило б їх перемолоти. До того ж потрібен був час, щоб флот який тримав Владивосток перемістився під берег Англії, на думку Отамана - Богдана Криниці флот чудово поможе в бою так само як це було під Владивостоком.



Оборона союзників в полях очевидно була розбита, росіяни пішли далі і за задумом козаків вони мали попасти в пастку між морем і берегом де будуть кораблі і сухопутні війська дробити ворожі війська, так і трапилось Англійці відкотились назад і вже тоді почався бій.



росіяни дуже пізно зрозуміли, що в них нічого не вийде. ТІкати вже було нікуди.
Але російські армії тільки наступали і наступали, кожен бій був мясорубкою. Під Англією загинуло кілька тисяч солдат точно, дух війни, пороху, крові в тій землі здається на вічно..



Напад росіян та союзних військ вперся в нашу козацьку оборону і загруз. Як і очікувалось нічого вони зробити не змогли тому, козацька рада почала придумувати план дій як послабити ворога ще, оскільки перебивати росіян в одному місці можна вічно, але потрібно суттєво переламати фронт, ще сильніше зламавши бойовий дух противника.



Українсько-козацька держава придумала план дій, після переможних боїв під Англією вороги були знесилені, залишалась купка Угорських військ, ми маємо дочекатись коли вони підійдуть до нашої лінії оборони і так само їх знищити, після цього негайно всі війська перегруповуються і йдуть в наступ на Курськ по душу Івана Калєки який був відповідальний за військові атаки і дії які забороняє мораль.



Завдання було надзвичайно важке, змучані вояки які багато хто і забув, що таке відпочинок мусили робити завдання для великої перемоги. Війська Бориса Джонсона були розбиті і допомоги в нападі від нього не отримати, Французи досить дивно ведусь себе і діють на власний розсуд, тому вся надія була на наших славних козаків, ми мали послабити вплив росіян на їхній території, тому почали набирати у військо більше людей, включаючи з інших країн та інших національностей, навіть за гроші, ця війна не бачила моралі чи правил поведінки, тут виживає сильніший, кожна сторона живе ненавистю і тільки сильний зможе завершити ланцюжок війн, якщо заре наші воїни допустять помилку ця війна затягнеться на віки, в цей момент і заре ворог як ніколи слабкий - сказав отаман Богдан Криниця своїм підлеглим.

Гетьман та його підлеглі теж розуміли складність завдання, Курськ тісно повязаний з Угорщиною штурм одного міста можна спровокувати підкріплення миттєве з іншого тому тут потрібна або дурна сила або вдача.



Курськ як і інші міста, дуже щільно заселений, впустити в місто велику армію буде означати загубити її там, тому прийнято рішення про довгий повільний але впевнений штурм.



Сформований ударний кулак який буде поділено на невеликі загони і впущено в місто. Основна регулярна армія ще не відновилась, в місті тільки тер. оборона і російська гвардія місцева, це вороги які будуть тримати до останнього місто.



Перші загони штурмові почали свій заход в курськ, росіяни та Іван Калєка опираються місцеві бої не дають дуже швидко просуватись, але Іван Вже розує що по його голову йдуть, якщо його власні головорізи не позбавлять голови за такі програші та втрати на полі бою, але даю гарантію він гарну ідею вклав всім в очі. Ми ж для них всі язичники яких одурманив злий дух тому це найкраща для них мотивація з нами воювати.

Франція взягала на себе гарну роль, вона відволікає Угорців точніше їх армію від вторгення в Курськ, сподіваємось вони не наважаться напасти і відбити союзника, хоча даю гарантію Містеріус Бімбека вже зрозумів у яку пастку він потрапив, він би вже і з нами радий був би росіян покарати, але після тих кровавих штурмів які він вчинив на кожного з нас та тих жахливих боїв після яких ніч здавалась днем від перевтоми та атмосфери бою.



Просування в глиб Курська триває, Угорці намагаються допомогти Івану Калєці, але в бій з ними вступають "Макаронники" Емануель Макрон памятає той день коли Угорці допомогли армії з Москви його перемогти, тому в нього є велике бажання помститись за той ганебний день, він прийняв рішення не штурмувати Курськ, а відбивати атаки Угорців.

Потерціал Угорців весь знаходиться біля Москви хоча вони не наступають і не обороняються, велика армія яка могла б нам завадити просто стоїть в полі чекає чогось, є думка що та армія блокує Французів, щоб вони не висилали підкріплень, оскільки це дійсно діє бо Французи не можуть перемогти ніяк там Угорців, але коли ви втрачаєте основні опорні міста то треба краще обирати пріорітети, але МІстеріус Бімбека так не думає.

Облога міста Курськ йде досить не просто, місцеве населення опирається, але окремі загони вже прориваються в середину, з кожним метром наступу в таких містах нам стає простіше.

Досить дивна політика царя Петра Великого, він давно не був на публіці і не пазував рішучих дій, його війська мало де заре помітні, вони тільки маневруюсь. Чому він не допомагає своєму Івану Калєці? Офіцери перед загибелью в облозі Курська сказали, що Іван Калєка втратив прихильність Царя, він "зійшов з тієї дороги, яку йому Петро освітив" Іван Калєка був надто марнотратним Губернатором і генералом, великий потерціал військ він знищив об оборону Англії, навіть коли він зайшов в саму Англію він допустив програш своїх військ, тому він як начальник і політик в росії більше немає ваги.

Єдині хто вірять Івану в Курську це його особисті шибеники, він чудово їм на вуші лапшу вішає, його особиста армія йому вірила, він розповідав про програші в Англії як про те, що вони воювали не проти людей, а проти чаклунів, оскільки козаки мали неймовірну силу в меншості давати відпір великій армаді, люди які були свідками цих бої теж про це розповідають, що мол "важко перемогти у чаклунів", але в цю байку не повірив сам Царь хоча він говорив за те, що вони ж воюють проти язичників.



Курськ таки підається облозі, більше 77% міста захоплено, Івана Калєку вдалось знайти, правда що мертвим. Він переодів іншу людину в себе і той командував містом, а сам Іван Калєка зі слів козаків взяв обладунки простого солдата, своїх хлопців та пішов в лобову атаку захищаючи своє місто, як вияснилось пізніше він загинув біля центра Курську, хоча всі вважали що він був живим. Він зробив цей крок для того, щоб люди знали що губернатор живий і давали максимальний опір нашим козакам. З його сторони в критичній ситуації це досить сміливий вчинок, хоча він міг зібрати хлопців і легко втікти в Угорщину яка тут близенько, але в очевидь він розумів, що на цьому його військовий шлях закінчився і його репутація заплямована.



Офіційно Курськ захоплено, військова присутність в місті ліквідована, Українське військо отримало свою важку перемогу, тепер воно відступає на більш вигідні рубежі оскільки ворог в кінці почав спалювати місто, вибухи та пожежа можуть нашкодити військовим.

Сердюки та козаки потрепані боєм без передишок, мусять відпочити тому відводимо їх перед штурмом Угорщини в бік, щоб поповнити особовий склад та провізію.



Ворог палить Курськ.



Угорщина та їх правитель Містеріус Бімбека вже бояться, в місті вже відчуваються негативні настрої. Народ невдоволений тим, що їх правитель допустив знищення Курську оскільки наступними були вони, глашатаї розповідають людям про те, що війна не зачепить Угорщину, хоча війнськові та тер. оборона міста розуміють, що це буде не так.

Багато горожан міста раді були, що російський вплив та міста падають, багато Угорців були проти таких "союзів" оскільки вважали, що вони більш незалежні і є просто інструментом в грі Москви та їхнього царя Петра Великого.
Але союзники договору, памятають всі біди які створила їм Угорщина, тому залишити місто в спокої буде означати слабкість і войну яка може знову появитись в майбтньому.



Україна та Англія збирають сили для облоги Угорщини, російський царь та Містеріус Бімбека таке вращення, що не бачать загрози, нам не відомі плани ворога, але залишати місто без захисним виглядає як пастка, але наші воїни готові до всього.

Українська армія стоїть в полях та очікує поповнення особового складу штурмовими частинами, Українська-козацька державала і її населення змогли забезпечити стілький економічний розвиток, потреба в буть чому задоволення, Сердюкам вистачає куль та зрої, вся країна працює на перемогу, вдягнений солдат який задовольнив свою потреби на полі бою завжди буде воювати ефективніше ніж просто солдат який не має нічого при собі.



Через добу, Англійська армія на чолі з Борисом Джонсоном прийняла рішення штурмувати місто, Козацька рада попередила Англійського колегу про те, що треба ще часу Українцям на відновлення оскільки останні бої давались важко. Але чомусь вони вирішили по іншому.
Козацька рада почала скликання і розгляд мапи бойових дій.

Було обговорення і створення плану дій як краще штурмувати місто, також інформація яка надійшла під час самої ради поставила остаточне рішення в тому чи буде зараз допомагати Англійцям Україна.
Гінець який не міг ніяк надихатись в очевидь сильно поспішав дати звістку командуванню повідомив наступне: "Франція передала в нашу тилову частину відомості про те, що війська Угорських та Московських корпусів почали діяти і відправились на Францію, Емануель Макрон йде їм на зустріч, це ваш шанс поки вони будуть зайняті нами захопити Угорщину!" - наголосив гінець мотивуючим тоном.

Після цього Козацька рада прийняла рішення брати Угорщину в облогу, наказ був повідомлений козакам та сердюкам, на збори була година.



План Української армії полягав в оточені Угорщини, щоб з неї не могли виходити Угорці, таким чином оточення дозволило б тримати тер. оборону Угорщини та місцеву гвардію в котлі, а Українські війська невеликим групами заходили б в місто просуваючись і даючи дорогу іншим підрозділам. Англійці взяли на себе гвардію Угорщини яка першою взяла оборонний бій, ці бійці найсильніша ланка в місті, тому якщо їх не знищити то захоплення міста буде складним завданням.

В той час на Французькому фронті, Угорці та "Макаронники" зійшлись в бою, армія царя Петра Великого в очевидь не хоче своїх потужниї військових втрачати об регулярну армію Французів, тому чекає коли Угорці зроблять грязну роботу, а він вже піде на саму Францію брати її штурмом.



Українська армія зайшла у державу Містеріуса Бімбеки бої тривають на околицях, але просування відчутні, пів кільце створенно, Англійська армія коли зустріла великий опір гвардії Угорщини вирішила в місто не наступати, передавши цю справу Українцям як вже "досвідченим" в цьому ділі, такий розклад подій не сподобався Гетьману Пилипу Гострому оскільки перемога буде спільномую, а гинуть в таких боях його військо.
Але треба віддати Англійцям належне, вони сильно послабили гвардію в країні і це дозволило Українцям менше часу витрачати на бої в околицях.

В той час на Французькому фронті, для Макрона є проблеми. Як і говорилось раніше Угорці розбили основний масив "Макаронників" і тоді вже Московська армія доєдналась до бою, Франція залишилась із загрозою сама, всі сили України заре в Угорщині, тому допомогти не вийде, але Емануель вже з такої халепи виходив.

Отаман Богдан Криниця зазначив для колег та офіцерів, що:" навіть така велика армія росіян не зможе перемогти Францію, Франція щільно забудована, військові частини у франції знаходяться в центрі. щоб до них дійти треба пройти велику відстань, російська і Угорська армії не мають досвіду штурмів міст, не одне нове місто не було захоплене росіянами, випадком є Владивосток, що правда там і штурмуючих військ які б робили велику загрозу вже не залишилось, тому справитись там могли б і бандити без досвіду бойових дій."



Українські козаки із сердюками дійшли майже до центру Угорщини, там знаходяться військові тилові частини, якщо їх заблокують, опір буде мінімальним, там далі як по маслу.

Просування відбувається, Українська армія затискає тер.оборону Угорщини. Англійці спостерігають просто за цим, цікаво чи відчувають щось Англійці та Борис Джонсон за таке відношення? Ми врятували їх державу поклавши в ту землю накращих воїнів, а заре коли загроза від ворога минула то вони себе ведуть вже по іншому.



Угорщина захоплена на 75% інша територія це питання часу.
Москва та царьок Петро Великий в очевидь теж не помічають загрозу, вони вирішили зробити по тактиці Басара Побєди "якщо твоє місто спалюють треба спалити ворога" але є нюанс, в нього так нічого і не вийшло, невже Фрація паде від союзних військ Угорців та росіян?
Найкращі офіцери та генерали армії росії загинули в боях під Англією, вони іноді показували гарні результати, хоча не вважали потрібним тікати з поля бою, вони бились до кінця. Заре у росії в офіцерах пихаті, егоїстичні сволоти які тільки годують свого царя перемогами, а насправді і поняття не мають як потрібно воювати, це показувало бої в яких деякі армії і частини йшли в очевидну нашу пастку, а про оборону міст вони і не чули.
За словами царя Петра Великого їх предки тільки перемагали, але факт програшів він спідомо замовчував, можливо це і послужило тому, що росіяни не вміють тримати оборону міст, а тільки нападати.

Все, що можна побажати Франції це сил та терпіння в бою за Францію.



Угорщина повністю оточена, вийти з неї неможливо, захоплена територія відповідає 86%. По нашій інформації на момент штурму Угорщини Містеріус Бімбека був там, але стара добра традиція яку перейняв собі Містеріус допомагла йому втекти в очевидь, він знову таки переодів одного з офіцерів і залишив його як себе на обороні міста, сам він втік в момент коли ми ще не оточили місто, його помітили у Франції. Містеріус Бімбека був досвідченим воєначальником, тому в очевидь там його допомога була найкращим застосуванням. Тікати з палаючого міста це у них в крові.

Тим часом у Франції, дзвони церков лунають постійно, армія Угорців вклинилась у Францію, ворог з околиць йде до центра міста.
Козацька рада наказала з тилових частин в Україні вивести тер. оборону та направити її до Франції, друга Макрона треба рятувати, бо одними ТРО і гвардією там не впоратись. Рішення було одобрене швидко, оскільки до кінця облоги Угорщини залишалось не багато, а війск там вистачало.



Угорщина офіційно отримала поразку, ворог палить місто. Українські загони виходять з палаючої Угорщини на інші оборонні рубежі.

У Франції бої тривають, армія Франції таки змогла вибити звідти Угорців, що правда околиці Франції в руїнах там живого місця не залишилось, армія царя побоялась заходити в місто побачивши опір Французів, тому вона просто стоїть на вході в місто і блокує Францію.

МІстеріус Бімбека загинув коли був близько біля однієї із казарм на околицях Франції, в очевидь щоб казарма не дісталась ворогові "Макаронники" її підпалили, порох взірвався і уламки цегли з казарми присипали Містеріуса Бімбеку та його охоронців, після цього в його армії почалась паніка, оскільки немає воєночальника вони не розуміли, що робити, офіцери намагались взяти ситуацію під контроль, але в цей момент гвардія Франції почала активну деблокаду захоплених рубежів.



Все, що залишилось від Української армії після Курську та Угорщини. Що правда було поповнення, але не повне оскільки Англійці поспішили ситуацію, але сил вистачило, щоб взяти місто. Багато козаків загинуло, але точно не просто так, ми приведемо мир на цю землю! - сказав Гетьман Пилип Гострий.



Козацька рада спільно з військовими, вирішили нагородити цих чотирьох воїнів, вони були в самих епіцентрах боїв, кожен з цих сердюків в наслідок боїв зміг знищити, що найменше 15 ворогів кожен. Хоробрі воїни які показали особливі успіхи. Козацька рада не забула і про загиблих воїнів, вшанували память кожного хто загинув на цій війні.



Поповнення резервів та особового складу відбувається, два корпуси військових готуються для штурму Москви та особистої зустрічі з царьом Петром Великим який і почав цю війну.

Тим часом Франція змогла накопичити ресурси та відбитись від росіян.

У Москві паніка, царь в розпачі, поразка за поразкою, він в Москві зберіг своїх найкращих воїнів, у нього найкраща охорона, його прихвостні написали методичку для глашатаїв і вони розповідають населенню Москви про те, що війна триває вона важка і про те, що потрібно готувати оборону Москви оскільки одна з диверсійних груп швидко наближається до Москви, кількість ворогів не значна, тому потрібно бути на готові. Царь контролює ситуацію просто ворог застосовує хитрощі.

Цікаво чи заре цей Петро Великий такий само войовничий як тоді на банкеті коли він обіцяв захопити язичників та знищити не прихильні народи.




Проблема російських міст в тому, що вони щільно забудовані, це сповільнює наступ завжди, окрім цього Москва розташована в гористій місцевості, воювати в горах завжди важко, хто має висоту той тримає перемогу, Москва буде дійсно важкою фортецею, але хто казав, що перемога дається легко?



Англія вирішила перша напасти на Москву та почати облогу, Українська армія теж підходить до околиць міста буде брати в оточення Москву, щоб хитрий тхор Петро Великий не втік з міста.

Англія зустріла зразу спротив і вступила в бій з елітною гвардією Москви, на околицях тривають бої, російський царь молиться за успіх своєї гвардії.



Слова про Московську гвардію були не міфом, вони дійсно розвалили армію Бориса Джонсона і від неї залишилось не так і багато, тому силою Українських козаків пробуємо брати бій з гвардією, щоб таки зайти в місто.



Місцевий царьок заховався в одній із казарм своїх Елітних гвардійців та оточив себе посіпаками які його охороняють. Місце знаходження царя Петра Великого повідомив несподіваний свідок. В боях в Угорщині в полон був взятий один з кухарів царя який знав декілька таємниць та місць де перебуває Царь. На питання як він опинився в Угорщині, він відповів, що коли був створений союз з росією та Угорщиною, Петро Великий від радості подарував Угорському Містеріусу БІмбеці одного з кращих кухарів, тому певний час цей кухар працював на Угорського правителя, добре, що під час штурму сердюки не вбили цього кухаря, тепер ми знаємо де переховується царь Петро і можемо особисто спитати в нього за все, що він накоїв.



Облога Москви триває, союзні війська намагаються зайти в Москву з різних сторін, найменш захищенні це бічні сторони Москви, з офіційного входу та центр тримається досі Московською гвардією, тому там просування йде досить повільно, але намагаємось знищити гвардію яка боронить місто.



Царька Петра захищають всіма силами які є наявними в Москві, гвардія Москви дає сильний спротив, Українській армії вдалось посунути ворога від гір які давали вигідні рубежі росіянам ближче до центру Москви.



Петро Великий собі гарних військовий знайшов, це найважча оборона яка була з усіх міст козаками. Бокові сторони Москви просунуті союзниками вглиб Москви, центр Москви все ще тримає гвардія тому там важко йде просування.

Попри великі штурмові загони, бої за центр Москви все ще тривають, росіяни намагаються вимотувати боями в місті армію України.


З великими втратами, але союзним військам вдається посувати ворога та методично знищувати його кількість.



Охорона Петра Великого збільшується, постріли та грохіт мечів вже навіть у нього там під землею казарми чути.



Один з основних флангів Москви впав, наші війська просуваються, проте центр міста досі тримає гвардія, бої тривають.



Сердюки які прорвали фланг росіян, вже у кварталі де переховується царь Петро Великий.



Охорона царька більше не охороняє.



Казарма де ховається царь, оточена. Керувати містом нікому.



Москва майже вся захоплена, залишилось небагато гвардії яка тримає 13% землі.



Тримались вони не довго, натиск з всіх всюд, не дав їм шанців.
Довго очікувана перемога настала!
Козацька рада підвела підсумки штурму і зауважила, що найкращих бійців які мали брати штурмом наші країни царь Петро Великий залишав собі в місто, в очевидь він дуже боявся переворотів чи походів його ж союзників на його столицю та його престол, тому проти таких вибриків він мав при собі накращих із найкращих, він навіть своїм союзникам не довіряв. Слабкіших офіцерів та військових він відправляв у походи, залишаючи собі накращих бійців, але йому це не допомогло від гніву Українсько-козацької держави та її союзників.



Москва знищена та переможена.



Казарма де переховувався Петро Великий була заблокована із середини якимось механізмом, стіни були дуже потужні, козаки почали думати, що Царь втік і перевірили архіви та наочно, що підземних ходів не було, а під Москвою знаходяться граніти на поверхні і це не дозволяє зробити підкоп під Москву чи з неї, науковці росії зробили для царя такий саркофаг в очевидь він мав бути таємним і ми не мали знати що там хтось переховується, але зайти в нього нереально, тому козаки просто спалили казарму,щоб Царь був там похований заживо на віки.



Окремі подяки були воякам які управляли Українським флотом, вони в свій час дуже сильно допомогли сухопутним військам.



Найкращі 3 судна отримали особливі нагороди, вони на трьох чудово перемолотили росіян в одному з вирішальних боїв.



Це Українські військові які пройшли пекло штурмів, де хто і не один штурм міст, багато їх побратимів загинуло, але їх вклад приніс цьому світу перемогу та мир про який всі мріяли.
Слава Україні!



Козацька рада та вояки вирішили нагородити цих мужніх сердюків за неймовірний вклад в перемогу, кожен з них як мінімум знищив 15 ворогів. Всі отримали спеціальні нагороди за над чудові вчинки.



Також козацька рада особливими нагородами нагородили, цих вояків на конях які були чудовим плечем на полі бою і кожен з них знищив що найменше як 17 ворогів. Ці вояки які доєднались до України воювали з усіма на рівних. Молодці!



Архівна статистика які підводили козацькі писарі.

Англія та її правитель і народ отримали довго очікуваний спокій, Англійський народ ще довго буде дякувати та памятати вклад Української армії у їх свободі.

Українська-козацька держава, після війни була ображена на Французів за досить малий вклад в перемогу над агресором. Між країнами на вищому та нижчому рівні спостерігалась певна прохолода, але окрім певної неприязні в більше це не переросте. Кожна з країн втратила найкращих синів та дочок у цій несправедливій війні,тому думати про це ні хто і не буде.

Вплив Української держави на цьому контитенті в рази виріс, про перемоги було чути у різних куточках світу, люди та заможні спадкоємці відомих світових призвіщ деякі приїжали в Україну дякувати за знищення цих войовничих країн, оскільки від впливу цих країн не тільки в регіоні а і в світі були жертви.

Бої за Англію назвуть чорною сторінку в світовій іторії, на полях Англії за приблизними показниками загинуло около 10 000 військових різних країн учасниць війни. Борис Джонсон зробить на тій землі велику недоторканну землю, де буде показувати всім поколінням запах та дух війни який тривав за їх свободу.

Світова історія засмучена фактом зникненням деяких народів які були знищені вщент внаслідок цієї війни.Пізніше деякі вчені знайдуть на місцях поховань військових різних країн та руїнах домів і визначних мість знаки схожі на Тамплієрський клан (невідомий статус)який будуть обумовлювати як війну не народів, а правлячої 12-тки які між собою вирішували таким чином якийсь спір. Конспірологічних фактів за війну буде ше багато, правда була захована разом з цією війною, очевидці та військові які були в страшних боях довго жити не зможуть.

Науковці з різних країн засвідчили факт того, що після війни тривалої її учасники довго не живуть, хлопці які пішли на війну у 20 років, після її повернення по зовнішньому вигляду виглядали наче їм по 50 років. Страшні злочити, катування, насильство яке нам невідоме буде вічним плачем в землі тих місць де відбувались події.

Подейкують, що душі які у цій війні не знайшли спокій так і вічно залишаться біля решток своїх тіл.

Країни переможниці завжди памятатимуть цю війну та будуть вчити поколіннями своїх дітей як це погано і жахливо.

Бог минулавав Україну і вона не стала осередком бойових дій, на її території не було військових операцій, але розумне командування того часу розуміло, що якщо союзників зламають ті руйнування і той жах війни буде на їх квітучій землі, тому вони хотіли своїм нащадкам залишити не чіпану війною землю. Козаки воювали за союзників наче як засвоїх, розуміючи наслідки.

Науковці мають версію, росія стала агресором та світовим військовим загарбником через перемоги минулого, коли агресором були інші країни які прагнули їх знищити, після важкої російської перемоги до цього народу прийшов факт так званої "перемогобєсія" який і спровокував загарбницькі дії проти інших народностей як сильної особини. Простіше кажучи науковці дійшли висновку, що країни які перемогли агресора через певний час отримують синдром який може створити з них такого самого агресора. Цей фактор досліжувався роками і йде з античних часів, коли слабший перемагає сильнішого він стає сильним і бере гору над такими ж слабкими народами.

Світова еліта почала пильно слідкувати за Українцями, вони були основною рушійною силою яка перемагала агресора, деякі країни побоюються, що така важка перемога України дасть їй той самий синдром який в свій час отримала росія перемігши свого агресора.

На одному з памятних знаків на далекому острові був захований військовий з Українським іменем та фамілією, очевидно учасник бойових дій який чомусь переїхав чи перемістився туди (статус невідомий) на його камяній табличці бул напис іншомовною мовою : " Аве Марія!". Науковці досі не знають чи це якась витівка чи це знак який якось повязаний з чимось. (Статус невідомий)
Сказати можна одне після переможної війни союзників, слово війна не чули дуже довго, але у світовій практиці не було фактів дуже тривалих мирів, рано чи пізно все поверталось.

"Війна - це завжди велика втрата навіть для переможців." - Фредерік Дуглас

Посібник написано на основі творчої видумки.
Любі події які збігаються з реаністю є випадковими.
Назви та країни які застосовані в цьому посібнику є лише назвами і не мають в собі реальних планів та завдань, задумів чи будь яких відтворень. Цей посібник не є історичним і не показує реальних подій.
Всі речення та сенси є лише альтернативною думкою яка може не збігатись з реальними подіями чи відтворенням реальності.

Посібник був створений та написаний за 11 годин двома заходами.