Senaste recensioner av r1ddle.

Йоу, бойс енд гьорлс \о
От вам рецепт приготування якісного стафа:
- беремо медітативне музло, яке ви ставите фоном коли працюєте, вчитеся або пукаєте під одіяглом, наприклад, Ло-фі Гьорл з Ютюба;
- додаємо можливість кастомізації персонажа;
- додаємо можливість кастомізації вашого будинка;
- додаємо пошук всіяких тваринок, яких ви також будете кастомізувати;
- створюємо сцени, де персонаж (та його пет) займається своїми справами, поки ви займаєтесь своїми;
- додаємо ще аудіоефектиків: муркотіння кошеня, сніг-дощ, щелкотіння каміна та інші.

Вуаля! Тепленька гра, яка додає затишності вашій кімнаті, вашому робочому (чіловому) місцю готова. Всім дякую за увагу.

Розробники, ви круті, вам потужна п'ятюня!

4ever in my heart <3

Enemy spotted.

Я граю в контру з 1999 року. 20 років, Карл. Для мене, мабуть, найулюбленіший мультиплеєрний шутан. Ось як я вперше з ним познайомився:

Є у мене друг Льоха і коли нам було по 9 років, ми удвох ходили після уроків до нього додому, валитися в Епоху Імперій та інші хайпові іграшки тих часів (так, у Льохи було 2 компа, тому що його папка програміст). Одного дня Льоха запропонував побігати в новеньку стрілялку, назву якої я дізнався трохи пізніше. Так, гайс, це була КСка, а якщо докладніше - мод для Half-Life. Льоха нон-стопом вигравав у мене раунд за раундом, що природно мотивувало мене до придбання скіла, щоб перемогти мого друга. У мене теж був комп'ютер вдома, але його потужності не дозволяли мені трусити в контру, тому я ходив у комп'ютерний клуб. І так ось все закрутилося і завертілося: полетіли флешки, западав дропчик, рашувалися мости на ацтеку, "Fire in the hole!", "Їбать ти нуб", "юшечка полилася" і ще сотні мемасів які можна описувати нескінченно.

Пам'ятаю про стадії відторгнення нових частин франшизи, коли тобі спершу не подобається Source, а потім ти не розумієш, як раніше міг жити без нього і повертатися в 1.6 вже якось і не хочеться. Та сама історія була в мене і з CSGO.

Ніколи не забуду видос телепередачі "Намедні", про поїздку російської команди М19 на WCG 2002. Колупання у своєму конфізі з метою покращення ігрового комфорту, реплеї з чемпіонатів та ульотні мувіки з даховибуховими кілами під драйвовий музон.

Кска подарувала мені незабутні емоції, нові знайомства і я досі із задоволенням заходжу до неї побігати у мій улюблений режим змагання. Одна любов.

10 секондс антіл експлоужен з 10.

P.S. Пишіть які ви крилаті фразочки пам'ятаєте щодо цієї прекрасної, умиротворюючої, медитативної гри (ні). Пук.

Їбать, ну яка ж вона гарна! Ці замки, будиночки, різноманітні цікаві біомчики - просто ямііі.
Саме для таких брутальних мужиків як я. Персонажики, з цими милими очима, дзвінким голосонькою.
Гра є казка. Ульотний гріндінг, кіс май кірка, хоумі.

Привіт.
Отже. Мій огляд. Гра мені сподобалася. На жаль, я не грав ні у Baldur's Gate ні у Icewind Dale, тому що за часів їхнього релізу, взяти мені було їх ніде, інтернет був тільки у еліти та бла бла, все в такому дусі. Коротше, не грав я в них, дуже шкода. Обов'язково пограю як куплю. Обов'язково куплю як знижки. Амінь.
Якщо що, перелічені вище гри - це ідейні попередниці Пілларс.

Механіка гри дуже цікава, проте, є досить високий поріг входження – у гри є багато різних характеристик і показників у яких потрібно буде розібратися (залежно від обраного рівня складності, деякими можна знехтувати).
Бойовка виглядає приблизно так: клацаєш на паузу -> роздаєш команди своїм слоупокам -> дивишся як красиво маг кастує заклинання, воїн збиває з ніг противника і прист бафає всіх навколо -> маг отримує пі#&и і падає непритомний, воїн назбирав страйків майже приєднується до мага -> тиснеш на паузу, вказуєш присту хилити воїна -> профіт, воїн знову здоровий і махає сокирою -> радієш, що перевалив зграю ксауріпів.

Виглядає все дуже ефектно – здорово намальовані юніти та магія, охy%$но намальовані локації.
Суцільне задоволення розглядати деталі картинки, в дрібницях, промальованої дизайнерами. У грі багато тексту, тож, якщо ви не любитель читати – сорі, стовпи не для вас.

Сюжет досить цікавий, однак, як і з механікою – поріг входження зависокий. Потрібно буде почитати енциклопедію, книги і попроклацувати всі діалоги, щоб нафармити інформацію про світ, в якому розгортаються події (мені норм, але деяких це може відштовхнути). Другорядні квести теж ОК. Я допомагав усім, кому міг і був на боці добра і справедливості, який я молодець! Благослови мене Галавейн! (Бог полювання, вбивць, погоні, диких земель і хижаків). Персонажі в партії досить цікаві, тільки Стоїк - хворий уйоба, бісив мене пів гри. Завдяки ньому я знаю, що Магран тупа ш%&ха (богиня війни, вогню, перетворення, очищення, поглинання і випробувань).

І звичайно ж варто виділити розмаїття варіантів вибору дій у діалогах. Можна відігравати корисливого мудозвона із завищеним ПВВ, а можна самарітянина-каблука. З ролеплеїнгом все добре. Ах так, у грі вистачає всякого стаффа типу зброї, обладунків, їжі, заклинань, здібностей і таке інше. Не втикайте використовувати пастки, сувої та зілля та пам'ятайте, що непрохідних місць у цій грі немає ;)

Підіб'ємо підсумок, піларс - хороша рпг.
7.5 вихтів із 10 анімансерів.
Незабаром завезуть другу частину.
UPD: Завезли. Ще не грав.

"Він пірат!"

Років о 10-11 я вперше побачив цю гру у комп'ютерному клубі, який називався "Перехрестя". У самому клубі комп'ютерів було небагато, і вони були виставлені у 2 ряди. Ряд складався з 5-6 комп'ютерів, а найпопулярнішою грою була контра 1.6 - ох, золотий був час. У контру ми валилися з величезним задоволенням, але зараз не про неї. Серед ряду комп'ютерів з кс-кой, сидів хлопчик віком 7-8 років і рубався в ігруху, у якій молодий пірат зі спритністю і ліхолобістю боровся проти капітана ворожого корабля на фоні морського абордажного нальоту.

Іграшка насамперед приваблює своїм прикольним мультяшним графоном. Геймплей супер-захоплюючий: корабельні перестрілки, подорожі морськими просторами, плітки в тавернах, танці з мадмуазелями, торгівля з корабельними майстрами, пошук скарбів та багато іншого. Гра не дає нудьгувати - вона дуже динамічна і підкидає вам безліч цікавих і захоплюючих занять. Мої улюблені – корабельні баталії та танці з дамами. Територіально дії гри розгортаються в карибському морі серед колоній європейських держав, які борються за переважне домінування. У гри непоганий сюжет і веселий пригодницько-водний саундтрек. Імхо, це одна з найкращих ігор про піратів!

Так що 9 смердючих піратських чобіт із 10 надушених аристократських перук.

Арргх! Свістати всіх нагору!
І дивіться, жодного слова про Джека Горобця.

"To the abyss with thee!"

Тут зараз буде безодня тексту. Не знаю, чому мені захотілося все це написати. Може потім перероблю ревью. А зараз слухайте мою історію...

Моравія, 1141 нашої ери. Французький хрестоносець Крістоф Ромюальд, служитель господа та захисник небес, шляхетний воїн Ордену Меча Бретрена, борючись із варварськими ордами на моравських пагорбах, отримує тяжке поранення, з яким його відправляють у Монастир Лицарів Червоного Хреста у Празі. Його рана була смертельна, черниці вважали, що не зможуть зцілити важкопораненого лицаря, проте завдяки старанним зусиллям сестри Анескі, Крістоф прийшов до тями. Побачивши Анеску вперше, він вважав, що потрапив до раю. Так поміж ними зародилися почуття. Побачивши воїна, що прийшов до тями, архієпископ Гіза, керуючий Монастирем Червоного Хреста, попросив Крістофа не відволікати Анеску від лікування, оскільки він не єдина людина, якій необхідна допомога. Також він повідомив, що Орден з нетерпінням чекає на повернення Крістофа в ряди слуг господа. Лицар подякував архієпископу та сестрі за надану допомогу. Цієї ж ночі, монастир зазнав нападів створінь пітьми. Поранений Крістоф, знайшов у собі сили взятися за меч і знищити нападаючих істот, після чого знепритомнів. Вранці, Анеска розповіла лицарю про нападників-монстрів та їхній притулок у срібних копальнях. Обурений Крістоф, пообіцяв очистити шахти від зла в ім'я свого нового кохання. У рудниках він зустрів Азру Неживу - ватажку створінь пітьми, що жили в шахтах, яка не сприйняла його в серйоз і в результаті, сильно пошкодувала про це. Вбивши чудовисько, Крістоф заявив про себе у світі темряви. Істоти, яких хрестоносець винищив у срібних шахтах, належали вампірському клану Чеміці, одному з багатьох кланів темного світу, який мав свої закони та правила. Інші клани вважали, що їм став би в нагоді такий воїн як Крістоф, але вже не як служитель господа. Після очищення срібних шахт хрестоносець повернувся до архієпископа, розповівши про все, що зміг виявити в копальнях. У монастирі Крістоф натякнув Анесці про свої почуття і подарував медальйон святого Юди. Наступного дня архієпископ Гіза настійно порекомендував Крістофу приглушити свої почуття до сестри, наказавши йому патрулювати нічну Прагу. Зніяковілий лицар послухався. Вночі хрестоносець знову зіткнувся з представниками клану Чеміці, які намагалися атакувати монастир, але Крістоф настав вчасно. Розправившись із загарбниками, він прямо зізнався Анеске у своєму коханні, і вона відповіла взаємністю, проте за законами церкви та переконаннями віри їхній шлюб був неможливий. Почувши визнання Анескі, Крістоф повернувся до патрулювання нічної Праги. Повертаючись до монастиря після нічного обходу, Крістоф зустрів жінку, яка, як йому здалося, була налаштована вороже, проте вона заявила, що прийшла врятувати його. Жінка звернула Крістофа у вампіра. Що було далі, розкаже гра)


У цій грі вам належить поринути у приголомшливий світ всесвіту "The World of Darkness", де під покровом ночі, діти темряви плетуть змови проти своїх родичів, вампірські клани поневолюють людей, де кров закипає, а людяність не дозволяє безумству охопити розум. Ви зможете користуватися різними видами зброї та обладунків, від проклятих клинків до швидкострільних рушниць, оскільки події розгортатимуться не лише в середні віки, а й у сучасні часи. Вампірські здібності дозволять вам відростити пазурі або перетворитися на вовка, наказувати стихіями або розумом ваших супротивників. Кожен вампірський клан має свій стиль існування у світі темряви. Носферату через свою потворну зовнішність, звикли ховатися в катакомбах і каналізаціях, майстерно володіючи магією маскування, несподівано нападають на жертв, які потрапили в їхнє лігво. Вампіри клану Гангрел володіють магією звернення до тварин та їх приручення. Мудрі Бруджа займаються вивченням інших кланів та історії взаємовідносин між ними. І вам доведеться зустрітися з представниками кожного з них - підтримати союз рідкісною кров'ю або проголосити ворожнечу, спопеливши всіх, хто стане на вашому шляху.


Маскарад Вампіров – чудовий приклад рольових рпг, де є приголомшливий сюжет, захоплюючий геймплей, відмінний для свого часу графон і похмуро-готичний, а також сучасно-індустріальний саундтрек. Закони світу добре опрацьовані, персонажі виділяються різноманітністю характерів, присутня різноманітність різного предметного стаффа, заклинань, сувоїв і здібностей. І все це на тлі темного як ніч і червоного як кров, вирує вир пітьми. Маст хевчік.

10 капель крові із 10 сліз святої води.

І все це заради кохання. Кхххх!

Люди покидають замок, Мілорде!

Корови хворіють, у коморі ледве вистачає їжі, вовки нападають на городян, податки тиснуть гаманці, а ще цей загарбник із сусідніх земель ніяк не отруїться – у цьому полягає романтика цієї чудової стратегії.

Я як молодий перспективний підприєм... правитель, хочу щоб мої піддані жили в достатку, благородно віддаючи мені свої моне... почесті і поклони. Натомість я побудую неприступні фортеці, забезпечу провізією та духовними реліквіями.

Ну все, все, тепер гоу нормально. Я дуже люблю цю гру. Щоправда. У ній чудово передано дух середньовіччя. Організація продовольчих угідь, видобутку сировини, побудова осадостійкої фортеці та захисних укріплень і все це в різних умовах фауни і типах ландшафту - реалізовано здоровськи. Отримуєш задоволення спостерігаючи як фермери поповнюють запаси їжі, як лісоруб приносить дошки на склад, школята носиться з борошном, як працює каменоломня та пекар пече хліб. Прекрасне у дрібницях. Облога фортеці - така ж насолода, бачити як твої лучники, височіючи на красивих стінах, обсипають стрілами війська, що наближаються, вороже налаштованого монарха, мммм, делішес.

Сумарно, Стронгхолд – кльова стратегія, яку я благородно рекомендую обложити.

Так що Мілорд, вежі та луки в бій! Несіть ваш сир у комору.

*Спойлералерт*

О, цей чудовий каторжний світ під блискучим куполом.

Мене кидали з урвища у воду, били кулаками, щоб допомогти встати.
Я знаходив кирку, щоб копати руду, але добував нею м'ясо.
Я збирав трави щоб їсти їх, але сковорідка стала моєю найкращою подругою.
Я гуляв біля річки, мене жалили шершні та проганяли шниги.
Я розмовляв із чоловіками, вони пили шнапс, хотіли руди та мріяли про жінок.
У мене був друг Мад, він розповідав мені історії, а потім тікав побачивши небезпеку.
Я блукав у лісах у пошуках ягід, мене їли мракориси, кротокриси закопували кістки.
Я спускався у шахту працювати на благо суспільства і потрапляв у павутинні ниті.
Я вбивав гобліна, гобліни вбивали мене.
Сектанти з боліт просили мене прокинутися і пропонували курити скручування.
Я бачив скелетів та гарпій у похмурих руїнах, я їм не подобався.
Я наближався до королеви повзунів, вона турбувалася про яйця.
У мене було листа, я передав його кому слід, я кур'єр!
Снепери рухалися швидко, я залазив на камінь і стріляв із лука.
Кор Галом був дуже дивним, мабуть надто багато болотяних скруток скурив.
Болотожери турбували послушників, я турбував болотожерів.
Я ставав сильнішим, мене поважали і боялися.
"За Гомеза!" говорили вони, "В ім'я магії!" говорили вони.
Я зустрічав орків, але потоваришував лише з одним із них.
Я допомагав некроманту, він любив демонів і знав про все навколо.
Я розоряв гробниці і носив найкращі обладунки, мені казали я сильний.
Барон мав жінок, я вбив барона.
У мене були брати, але Дієго був найближчим.
Я бився зі Сплячим, він був обманом, закричав закликаючи драконів.
Я заплющував очі знерухомлений під купою каміння, але це був не кінець і Міртана чекала мене.
Я був воїном та акробатом, мисливцем та алхіміком, чарівником та зломщиком.
І вдячний долі, що ніколи не забуду.

О, цей чудовий каторжний світ під блискучим куполом.

12 м'ясних жуків з 10. (ДАЙ МЕНІ ПРОЙТИ!)

I was really impressed with the trailer for this game, so I was looking forward to discounting to buy it, and finally thanks to the winter sale I became able to play it. But unfortunately, I'm disappointed. The game is boring enough, even if you turn game speed up, things are going too slow. I didn't find anything that gave me satisfaction in the result of my actions. Villagers are scumbags. "Is that a wolf? I don't care. Is that a BEAR? I don't care". The same thing about the bear - "Is that a human? OK, I will just walk around. Thank you.". I had a lot of food in the barn, but the game was telling me that people are starving many times in a row. Maybe would be better to spend more time on it, but honestly, the first impression is negative. I didn't experience "calls to action" at all. Good thing that I bought it for half-price, but money was wasted, you know. I do like the music and graphics, but other sides are bad. My hopes that developers will make it more interactive (No need to add battle or magic or some sort of such stuff, just improve those features that you have). This is not the first city-building game I played, so it was compared with other examples. This game is unfinished and should be in the early access.