Recenzii recente de FemGeek

Гра непогана перші декілька завдань, а хвилин через 20 перетворюється на суцільну нудьгу. Задачі постійно повторюються, тож швидко набридають, а третина чи більше взагалі не відповідають опису про "ряд інтуїтивно зрозумілих рішень" (а відкривати постійно гайди якось не прикольно).

Кіт-бешкетник, якого постійно показують у трейлерах як важливу частинку гри, за 20 рівнів з'явився лише 3 рази: 1 раз під час виконнання чергового "розклади усе по місцях" і це було прикольно, бо він втручався в сам процес, інші два - він просто зносить усе, що ви розклали, і... вас перекидують на наступний рівень. Нащо тоді це було і в чому прикол? Я розумію якщо б нам дали можливість розкласти все знову, чи це мало б якісь наслідки, але нам просто додають ще одну анімацію після завершення рівня і кидають далі, що не викликає жодних емоцій.

Єдине що мені сподобалось - це аудио-ряд. Усі звуки записані якісно, наприклад, коли береш олівець і кладеш на стіл, то дійсно відчуття, що зараз поклала на стіл реальний олівець. Але усі інше... нажаль, гра взагалі не виправдала очікувань.

Тож від мене 4/10.

Я серйозно. Ми з чоловіком якось провели в ній 22,5 години поспіль, тобто майже добу, бо вона дійсно просто 100/10.

Купа можливостей, різні сценарії і що найбільш рідкісне у сегменті ігор с зомбі – вона дійсно страшна. Я навіть коли чую десь з ютюбу чи тік-току саундтрек з гри або фірмове звукове супроводження – в мене серцебиття підскакує миттєво, бо в цій грі ти дійсно відчуваєш себе звичайним виживальщиком(-цею), а не якимось супергероєм.

Project Zomboid не набридає, сюди приємно повертатися. Гра не лінійна, варіантів виживання просто купа: можна почати свою «історію смерті» (як це мило підказує гра, коли грузиться) у самі перші дні, через півроку після початку апокаліпсису, через певну кількість днів, коли зникне вода та електрика або взагалі налаштувати свій сценарій.

Тут є і велетенська карта (ми за 120 годин гри ще й 25% не відкрили), і купа корисних навичок, багато можливостей для прокачування і геймплей змінюється в залежності від того, скільки часу ви змогли протриматись. Так, спочатку можна їсти усе з холодильників, пити з кранів і т.д., потім їсти консерви та пити бутильовану воду… а потім ти розумієш, що якщо не прокачав полювання, садівництво та не наробив бочок для збирання дощової води, то тобі гаплик)

Контенту в грі дуже багато. Купа предметів, які можна використовувати по-різному і отримати різні результати (а ще тих, які взагалі не потрібні, але створюють атмосферу, як-от гроші або дорогі сережки). Крафт. Прокачування. Багато модів. Подобається The Last of Us? Можна зробити. The Walking Dead? Талановиті гравці вже навіть рольові сервери тримають.

Багато дрібниць враховано. Не прибрав з дому тіла зомбі та не обробив поверхні від крові? Он тобі зараження, бо надихався. Бігаєш у одягу, на якому кров? Теж саме. Бігаєш у мокрому, ще й ввечері? Он тобі хвороба. Панікуєш? Або викури сигаретку, або послухай музику на плеєрі, але в першому випадку з часом отримаєш залежність і потрібно вже шукати десь сіги, бо твій курець дуже стесує, а в другому… ну, якщо на тобі навушники, а в дім пробрався зомбі, то скоро вже нервувати буде нікому)

Грати вдвох і більше взагалі окремий кайф. Створюєш сервер, робиш потрібні тобі налаштування в залежності від того хочеш ти лайтово побігати (спойлер: не так це вже й просто буде) або ж повний хардкор. Погоду, випадкові події (коли десь поряд виникає шум, на який збираються зомбі), сам рівень інтелекту та кількість зомбі, коли буде відключення комунікацій – усе можна налаштувати під себе, створюючи власний зомбі-світ.

І ще тут є українська мова.

Тож так, від мене дуже-дуже-дуже сильна рекомендація. Більшої атмосферності ніде не знайти, навіть гідного конкурента я поки що не бачила.

Непогана головоломка з приємним візуалом та аудіо-супроводом, але чим більше кольорів доступно, тим швидше ти починаєш від гри просто втомлюватись, бо треба постійно перемикатись між кольорами, а в рівнях, де є обмеження в часі, чим більше їх доступно, тим частише ти вмикаєш не той і доводиться починати спочатку.

+ в мене від кількості маленьких чорних деталей на дуже яскравих фонах очі просто "попливли" вже через півгодини. Якщо у вас астигматізм або якісь інші проблеми з зором - грайте або з перервами, або краще відкладіть цю гру.

Але для тих хто такі ігри любить - рекомендую, так-то вона досить лампова.

Змішані відчуття від гри. Вона дивна сама по собі, бо змішує і трагічність, і важливі теми, і сюр, і місцями зовсім недоречний гумор (головній героїні 8 років, і деякі жарти були настільки неприйнятними, що було бажання закрити гру).

Візуально вона зачаровує, озвучення містера Голоса приємне, але сюжет простий, головний твіст розгадуєш ще в перші хвилин 20. Ще нам постійно кажуть що наш вибір має значення і впливає на щось, але пройшовши гру двічі я цього не побачила (в мене залишилось лише 1 не отримане досягнення, пов'язане з розсипленням блискіток, і хоча я з першого разу знайшла усе, якийсь момент мені тупо не зарахували, тож довелося пробігтися ще раз).

Тому не знаю навіть яку оцінку ставити. Це проєкт не для всіх, він доволі специфічний, але чимось атмосферний і скоріше сподобався, чим ні.

Тож поставлю десь 6/10.
Можно пограти, тим паче що в спільноті є гарний українізатор тексту. Рекомендую проходити з ним.

Florence - це історія хвилин на 40-50, з простим геймплеєм та приємним візуалом/саудтреком. Вона ненав'язливо доносить свою ідею, даючи можливість просто розслабитись у кріслі після важкого дня і подумати про життя, періодично проходячи міні-ігри. Це повноцінний інтерактивний комікс, як на мене.

Тож ставлю 10/10.
Своїх грошей вона варта.

P.S. Я бачила достатньо негативних рецензій, які не вірно трактують головну ідею, тож якщо у вас склалось враження що героїня забила на Кріша і саме в цьому секрет її успіху - то ви дуже неуважно грали. Чому вона тоді не порвала його фото, коли збирала речі з офісу? Так, вони розійшлися і далі вона будувала своє життя без нього, але хто повірив в неї? Хто подарував набір фарби? Хто підтримував її творчість? Саме вплив Кріша і підштовхнув її йти за мрією та знайти нарешті спільну мову з матір'ю. В цьому і основна ідея: іноді люди йдуть з нашого життя, але їх вплив (в тому числі позитивний) залишаеється з нами і саме нам вирішувати що з ним робити далі.

Обожнюю всесвіт ХМ, обожнюю Мішонн, але ця гра... вона майже ні про що. Якось по-новому героїня не розкривається, другорядні персонажі тут взагалі не запам'ятовуються, та й цікавих образів я не побачила. Сюжет ніби й є, але він мінімальний і розтягнутий на 3 епізоди так, що залишилось відчуття ніби ти пограла в 1 епізод і треба чекати на новий, бо... ну, мало (гра проходится за 3-3,5 години, в мене набігло 6, бо часто залишала її відкритою, коли відходила від компа надовго). Усю гру нам лише нагадують за емоційну травму в минулому Мішонн і розказують про дівчинку-підлітка, яку та зустріла і яка має якось допомогти їй відпустити минуле, але це не працює. Ця нова героїня ніяк не відчувається живою людиною, зі своїми проблемами та поглядами на життя через її вік, на відміну від Клементіни з першої гри основної серії.

Варіативності немає, гра максимально лінійна через те, що це історія між 129 та 136 випусками коміксу. Що не обирай, це ні на що майже не впливає.

Багів дуже багато, гра виглядає сильно не відшліфованою. Постійно то текстури живуть своїм життям, періодично взагалі зникаючи, то моделі персів зависають, то їх емоції якось ну дуже дивно виглядають або взагалі різко вмикається покерфейс посеред фрази.

Тому як на мене, краще б це був просто міні-комікс, ніж окрема гра, бо це не виглядає як повноцінний проєкт... це скоріше DLC, на яке трохи підзабили.

Купуючи її (чи навіть просто додавши до бажаного), ви спонсоруєте та підтримуєте російську агресію в Україні.

Гра просто нудна. Кожен день ми приходимо на роботу як шеф поліції та розкидуємо офіцерів/детективів на виклики, а між цим ще приходять термінові завдання від мера, мафії, якихось бізнесменів та організацій. І можливо ми могли б від них відмовитись... але головна задача нашого головного героя - це заробити 500 000 вічнозелених собі на пенсію за 180 днів. Зробити це по закону майже неможливо.

І ось кожен день одне й те саме: виклики, виклики, виклики, і усюди треба робити однотипні рішення: або обирати цілком логічні варіанти як врятувати цивільних, або обирати найтупіші варіанти, де копи роблять якусь фігню і цивільні страждають. Чи цікаво цим займатись майже 180 днів підряд? Ні. Вже на середині ця рутина настільки втомлює, що бажання видалити гру відчуваєш під час кожного запуску.

Так, по сюжету нам відкинуть десь третину з цих 180 днів, але навіть 120 висидіти важко. Тип паче, що після кожного перекидування на 30 днів уперед усі ваші старання зі створення ідеальної команди марні: третина копів знов спилася, третина не приходить на роботу, а усі інші втомлені і працювати нормально не можуть. Тільки ти це тяжкою працею виправляєш... тебе знов перекидують на 30 днів уперед і уся команда знов стає втомленими алкоголіками, що не ходять на роботу.

Можливо сюжет та головний герой варті уваги? Не впевнена. Сам головний герой - людина неприємна, я не розумію чому в його історії співчувати та як мені має бути цікаво за ним слідкувати. Це особа без принципів, абсолютно сіра, яка по ходу історії розвивається лише в ще більш нахабного, грубого та лицемірного типа, і навколо цього крутяться події. Тож якщо вам цікаво, то наш гг наркоман, корумпований коп, та й ще переслідує дружину, яка пішла від нього через його бідність та відношення, причому робить він це дуже фанатично: то вимагає її матір допомагати, то наймає детектива щоб той за нею слідкував, і зовсім не хоче визнавати що головна проблема в ньому. Він дуже психує що вона почала нове життя з іншим, але при цьому сам закохується в молоду жінку.

Ну і коли я вже пройшла 2/3 гри і думала чи проходити мені далі, бо це ще десь 2,5-3 години часу... на одному з викликів копи мають затримати клоунів-психопатів, чий психологічний стан дуже підкреслюється, як і те, що одного з них звуть Миколай... саме Миколай, не «Ніколай» (я перевіряла усі доступні локалізації, у російській він взагалі Микола). І це не було б такою проблемою, як би поряд з цим не було викликів, де буйні російські вдв-шники плавають в фонтані у парку і нам кажуть що це хибний виклик, хай своїх священних традицій дотримуються, а потім ще максимально неадекватно описують бабцю, яка викликала поліцію на натовп в костюмах с символікою срср, мовляв це ж лише емігранти, і не важливо що в інших викликах до таких самих емігрантів з інших країн надто часто зовсім інше ставлення.

Чи випадковість це чи саме ставлення розробників — я не знаю, можу лише підкреслити цей момент. Для мене це стало крапкою, після якої я вже не хотіла терпіти цю нудьгу і видалила гру.

Тож за однотипний геймплей, за нудний сюжет і ніякого гг з мене 4/10, більше я цій грі поставити не можу.

Якщо ви хочете сюжету - це гра не для вас . Тут усього 4 глави, останні дві дуже короткі (1-2 завдання), і сам сюжет... ну, він не про що, таке враження що вставили декілька кат-сцен просто щоб хоч якось зв'язати місії. Я вчора пройшла гру, і я вже не згадаю що там було. Персонажі картонні, якихось цікавих подій нема. Самі сюжетні завдання тривають близько 5 хв, а потім треба знов годину-дві качати репутацію та фармити гроші на однотипних гонках, щоб знов побачити нудну пластилінову катсцену, пограти 5 хв з криками бісячого другорядного персонажа на фоні, і знов піти качатись. Так ще й в складності між завданнями кампанії та фармом якась дивна різниця: в сюжетній місії копи на 3 рівні погоні просто якісь термінатори, від яких без використання лайфхаку з трампліном\водою (вони тупо ламаються, якщо намагаються перестрибнути за тобою) не втечеш, в той час як у відкритому світі ти на 5 рівні просто відпочиваєш, на ізі уходячи від переслідування тупо по прямій.

Що мені сподобалось тоді?
- багато тюнінгу;
- проста та зрозуміла система прокачки авто;
- вибір автівок непоганий;
- музика на фоні 10/10, зберегла увесь плейліст;
- ввечері дуже атмосферно носитися по карті, та й гонки у нічний час набагато цікавіші;
- багато активностей на різні смаки (дріфт, бездоріжжя, інше);
- управління авто просте, підійде для тих, хто хоче не напрягатися і просто отримувати задоволення від процесу;
- ну і окремо зазначу, що грати у цю гру по мережі с другом/подругою/коханою людиною - кайф, особливо враховуючи плюси вище.

Дійсно, якщо не дивитись на сюжет і просто грати в своє задоволення з близькою людиною - ви з кайфом проведете час, заробляючи гроші вдень і ганяючи вночі (а який кайф бісити копів разом). Карта досить велика, активностей вистачає, та й за проходження в команді дають більше грошей/репутації.

Але за фулпрайс це все одно буде не "те". Я придбала гру у свій час по знижкам за 100 грн... і саме тому мені "ок". 2к за неї - то забагато, навіть враховуючи плюси вище. Є більш цікаві проєкти в цій категорії.

Спочатку цей відгук мав бути суто позитивним, але чим більше я міркувала, тим більше розуміла що не все так класно, як хотілося б.

Що сподобалось?

Нова локація атмосферна та цікава, початок сюжету зроблен круто, з вдалим поєднанням екшену та несподіваних сюжетних твістів. Більшість другорядних персонажів запам’ятались, але деяких під кінец просто викидають у смітник. Нова активність з викраданням авто допомагає непогано так підзаробити. Додали також 10 контрактів, більшість з моральними виборами, де складно вийти з ситуації так, щоб усі були в плюсі.

Усього в DLC два вибори, які суттєво впливають на фінал: ми під кінець або йдемо по одній гілці (де буде непоганий такий хоррор), або по іншій (більш кінемотографічно драматичній), і вже в самому останньому завданні робимо незначний вибір, який або дає нам додатковий фінал в основній грі, або ні (і мені він зовсім не сподобався, якщо честно). На фінальні сцени самого DLC цей вибір впливає лише зміною декількох діалогів.

Ще побачила, що до романів Ві з кимось підійшли по-різному. Я в цей раз романсила Джуді та Рівера. Перша і милі переписочки з нами веде, і постійно передає подаруночки, і навіть її бабуся з нами знайомиться (це взагалі мі-мі-мі), але з Рівером в мене за весь час була лише одна суха переписка і усе. Можливо, якщо романсити тільки його, буде щось ще, але поки склалося враження що на нього підзабили.

Що не сподобалось?

Саме головне: бажання грати знову в мене немає. Якщо перегравши в усі варіації фіналу основної гри я ще раз хочу пережити цей досвід, то про DLC я цього сказати не можу. Увесь час в мене було відчуття, що воно не таке різноманітне: більшість місій просто вимагають з тебе стелс та технічні вміння, бо інакше буде цілий гембель на твою голову. В основній грі було більше варіативності проходження, і воно призводило до нових цікавих сцен, а не тяжких позітхань напарників.

Топовий лут, зброя, патрони, та усе інше валяються просто усюди. Тобі не треба готуватись до якогось завдання з проникненням на дуже закриту локацію - от тобі зброя, от тобі костюм, йди.

Ну і усі доступні фінали мене якось… ну, не зачепили. Я не хочу спойлерити, але більша частина подій та діалогів були надто передбачуваними.

Тож пограти один раз - так, рекомендую, сам геймплей мені сподобався, це була досить бодра пригода.
Чи буду я грати ще? Не впевнена.

За атмосферність, за сцени с Джонні, за цікаву пригоду на один раз я поставлю 7,5/10.

DLC варте своїх грошей і нашої підтримки за принципову політику студії, але воно 100% не дотягує до основної гри і я не впевнена що ви захочете грати в нього знов.