Ulasan terkini oleh Hedera helix

Послідовність міні-ігор. Нічого складного. :)
Є українська локалізація.

Можна описати Snoody: One of the Ayrie двома словами: творча невдача. Дякую за увагу, можете йти далі, але, якщо Ви в настрої почитати мою (непропорційно довгу) рецензію, то ось вона.
Ігроладно гра нагадує (сядьте, якщо стоїте) Left 4 Dead. Я можу виділити такі подібні риси:
- вороги нападають групами
- із них дещо випадає, що можна підібрати
- Пайк, з якого користі, як з ваших тіммейтів
Але тутечки лише один персонаж відстрілюється, а камера під вкрай незручним кутом якби зверху все показує, тільки дизайнери рівнів чомусь наставили купу об’єктів, які можуть затуляти поле зору. Навіщось придумали затискати ПКМ перед тим, як здійснити постріл — тобто, боївка працює не на одній клавіші, а на двох, без ПКМ жодних атак не буде. Міні-карта марна, можна було б і без неї.
До художників і аніматорів питань нема, але ґейм-дизайнерів різного штибу, яких у титрах зазначено аж вісім (!) душ, хочеться, як тих цуценят, товкти мордою у гру зі словами "хто це зробив? хто це зробив?". Вороги з’являються з нізвідки та атакують всі одночасно дистанційною атакою, почуваєшся наче з пістолетом проти РСЗВ. Рівень (а я і одного не оббігла) збіса розгалужений, але точка збереження одна — на початку! Навіть якщо успішно ухиляєшся і завдаєш ударів у відповідь, мана закінчується — мобам така проблема невідома. А також перлинка: після очистки ділянки, коли йдеш назад, на тебе наскочать нові вороги! Я дійшла до істоти, схожої на покемона Gengar, і задумалась: а я взагалі по ній влучаю? Анімація струсу від удару, поява частинок від попадання мого снаряду, шкала здоров’я ворога — всі ці речі, які сприймаєш як банальні та обов’язкові, тут відсутні.
У гри достобіса роздутий штат — 27 осіб, коли проєкт такого масштабу можна зробити максимум вшістьох. Тому вичерпався бюджет, і не всі плани було втілено. Їй-Богу, краще зробили б прокачку корабля, бо при таких скупченнях мобів орбітальне бомбардування не справляє враження чогось чужорідного. Та, при всіх недоліках, гра не отримала жодного патчу після виходу, що я вважаю найбільшим гріхом у розробці ігор.
Із плюсів: гра має білоруську локалізацію, що перетворює її на люту екзотику.

Отож, встановила я гру, запустила її — а вона одразу українською. Приємно ж як!
The Long Dark —гра про виживання на півночі Канади. Ох у них там в Канаді збіса холодно! Крім температури, треба стежити за показниками втоми, спраги та голоду. А також за погодою, хижаками, появою північного сяйва, ну, і почитати що знайдеться. (Хоча частіше — використати як розпалку.) Послухати також: голоси нашого альтер его — Марк Мір та Дженіфер Гейл, і, якщо ви грали в трилогію Mass Effect, то цих людей вам додатково представляти не треба. (Дивно, що персонаж/ка жодного разу не каже "I should go" — великодка сама проситься.) У головному меню грає шикарна мелодія, саме на мій смак, та і пісня "Lion's Roar" нівроку така. Під час виживання амбієнтної музики нема — вам треба прислухатись до виття вовків, плескоту води (тут не все сковане кригою), потріскування дрів...
Візуал, у межах обраного стилю, приємний. І, до речі, чого я не бачила у цій грі, так це графічних багів. Сюжетам давати оцінку не вмію, та ми дізнаємось історії мешканців острова Великого Ведмедя і те, що відсутність електрики — це Тихий Апокаліпсис. (В останньому українці пересвідчились, та нас таким не зламати.) DLC з сюжетною кампанією нині продається окремо, купувати чи ні — самі вирішуйте.
А гра має крафтинг, пісочницю з налаштуваннями, кілька режимів випробувань, досягнення, куди без них, посібники від спільноти — все, що треба хорошій забавці про виживання. Багатокористувацького режиму немає — у нас тут атмосфера ізоляції і боротьби за життя. Вартість... окей, на мій погляд, дещо завищена, з іншого боку — гра досі отримує оновлення. Українська локалізація гідна, особливо коли навчитесь розрізняти два сорти "вугілля". Рекомендую шанувальникам жанру та решті гравців. :)

Файна іграшка у жанрі "пошук предметів", де можна надибати також різноманітні інакші головоломки. Гра має примітний стиль у графіці та музиці, чим, я впевнена, запам’ятається вам. А поміж рівнями гравцям розказують дещо чудернацький, але по-своєму близький сюжет. Українська локалізація не без вад, але поставлю вподобайку розробникам за те, що переклали таку милоту українською. :)

Маджонг. Кості відносно великі, і, незважаючи на автомасштабування, більшість фігур є викладками стосиків елементів, що значно зменшує шанси на розбирання.
На цьому можна було б зупинитись, але розробник вирішив, що треба виставляти оцінку проходження рівня. Щоб отримати три зірки, треба клацати, як навіжена. Алло, люди! Це маджонг — гра на уважність, а не на швидкість!
Крім цього не те, щоб позитивного, елементу, є традиційна фрітуплейна фігня, як життя (одне за півгодини), винагорода за вхід (15 монет за 12 годин, для порівняння: успішно розібраний рівень — 30 монет), та покупки за реальні гроші. Найдорожчий товар у крамниці (не за гривні): 9 перемішувань за 3000 монет. Вони не те щоб помічні, бо, як я вже писала, фігури часто є стосиками кісток.
Музичних композицій декілька, але під час рівня гратиме лише одна, один раз. Також, гра не запуститься без підключення до інтернету. І дідько його знає, як отримати два досягнення, які я не здобула. Українська локалізація наявна.
Навесні 2023-го було випущено ще один розділ, із якого я пройшла лише початок, бо у випадку перемоги на 431-му рівні гра вилітає. Ну його, з мене досить.

Спочатку гра не справила на мене позитивного враження. Та одного разу для завдання на перемалювання стін мені спало на думку зобразити "Байрактар".
https://sp.zhabite.com/sharedfiles/filedetails/?id=2896108465

Пробачте, Ice-Pіck Lodge,
горшки побиті остаточно:
ви всі ще досі у Мокші.
(Цей білий вірш
міг би тривати далі,
але ніт.)

Ніщо так не підіймає градус злорадства, як нелітературна версія російської мови.

Крім того, що це російський продукт, це ще й неякісний продукт. Версія для ПК здохла остаточно.

У відгуках пишуть, що фізичний оригінал цієї гри вельми нівроку.
А цифрова версія не пояснює як грати. Мало того, що може зависнути в навчальному матчі, так ще й у навчанні немає головного: як тлумачити позначки на картках. Тому куди їх класти і за якими правилами нараховуються очки — нічорта не зрозуміло. Навіщось наявний мережевий режим, який я не запускала, бо гра проти ШІ його не рекламує, а навпаки: заохочує видалити гру, що я і зробила.