Жанр

Справу ми тут маємо з доволі унікальним представником і без того, доволі рідкісного жанру - Масивного мульти плеєру .

- А що таке масивний мульти плеєр? - спитаєте ви.
- Oh my sweet summer child.. - хихикну я.

Безпосередньо у розглянутому випадку, жанрова належність гри передбачає, що всі ті тисячі гравців, яким поталанило грати одночасно - фактично, знаходяться на одній карті. (Карта розбита на купу гігантичних гексів, які являють собою окремі сервери на 128 людей, але кого гребуть такі формальності?)

Абсолютно все на карті створено гравцем:

- Та куля, яку ти засадив між очей ворогу? - Якась добра душа на іншому кінці світу накопала ресурсів, скрафтила та привезла через пів карти на фронт ящик набоїв.

- Той бліндаж, у якому ти пересидів артобстріл? - Хтось дуже завбачливий взяв лопату та викопав.

- Той танк, що на твій запит розніс ворожу вогневу позицію? - Танкісти рученьками його зібрали у майстерні, спорядили відповідним типом боєприпасів, заправили та пригнали на фронт, щоб його проривати.

Кожен гравець вносить свою лепту.

Будівельники, логісти, піхота - кожен знайде заняття під себе та допомагатиме фронту так, як вважатиме за необхідне:

- Вважаєш себе дофіга архітектором-урбаністом? - лопату, молоток в руки. Ти тепер конструюєш бункер-бази та оборонні рубежі.
- Любиш, коли тебе не люблять? - в партизанку. Вчасно перебита логістична артерія може привести до серйозних ускладнень для ворога.
- Любиш спілкування? - крадеш автобус. Ти тепер таксист. Возиш піхтуру на вірну смерть.
- Ти ультимативний чад, месія, лапочка? Хочеш по косплеїти героїчних волонтерів України? - ти тепер логіст. Намутити те, що просять на фронті та їм те доставити - окремий вид задоволення. А коли чуєш радісні крики подяки - розумієш, що живеш життя не дарма.
- Хочеш капітально зіпсувати життя архітектору-урбаністу? - облаштовуєш позицію, міняєш орієнтацію та прописуєш 150мм камшот з небес. Арта - як окремий вид збоченства. Одобряю)
- Вважаєш себе кращим за інших? Хочеш бути альфа? - сідаєш на танка та влаштовуєш бронетанкове гачімучі. Продемонструй їм свою дебелу 68мм берданку. Влаштуй пробітіє та покажи хто тут ♂BOSS ♂ .

Ігровий цикл

- Коли там кінець раунду? - поцікавитесь ви.
- Хто такий той раунд?! Ти на війні, хлопче! Перерви на їжу/туалет/життя - для чмонь. Справжні герої Сіви на такі дурниці часу не мають - треба дім від орд колоністської нечисті захищати. - з видом неврівноваженого Крістіана Бейла прокричу я.

Ігровий процес тут ділиться на війни. Триває війна у середньому від кількох днів до місяця реального часу. Жодних пауз / перерв. Поки ти спиш - ворог будує укріплення. Буквально .
Кожна війна починається з нуля, але кожен раз з унікальним пресетом. Сторони міняються місцями на карті, важливі об'єкти міняють своє роз положення, дерево технологій міняється.
Більше того, технологічний прогрес постійно міняє ігровий процес. Поява у воюючих сторін танків повністю змінює ігровий процес на полі бою. Так - само, як поява артилерії, гранат, РПГ, кораблів та супутника Притули . Такий технологічний розвиток приводить до того, що з новими знаряддями смертовбивства, кожна сторона мусить постійно пристосовуватись до ситуації.
Війна продовжується аж, поки одна зі сторін не захопить відведену кількість, вище-згаданих, гексів. Коли це стається - війна закінчується. Все обнуляється, всі структури зносяться, всі технології втрачаються. Все починатиметься з чистого листа.

Хто та чим воює?

Війна точиться між двома вигаданими фракціями: Варденами та Колоніалами. Обидві повністю незапозичені і , хоча, чимось, можуть нагадувати солдат якоїсь країни, якогось періоду - розробник наполягає, що відношення до реальних подій/країн гра не має.
Кожна фракція має свій унікальний вигляд, зброю на техніку. Від гвинтівок до важких танків - кожен взірець спорядження є унікальним для кожної зі сторін та має свої переваги/недоліки.
Що важливо, для всього є своє застосування (Крім Хайвеймена. На людину, яка вигадала Хайвеймена та вирішила, що з нього буде добрий танк, чекає окреме місце в пеклі гейм дизайнерів та шапочка, на якій пише 'ДУРНИК' ). Але, окрім цього у грі на повну працює правило 'У війні всі засоби хороші'. Для всього знайдеться своя ніша, де воно приноситиме вам як користь, так і сатисфакцію.


Ця гра дарує унікальний досвід. За 12 років гри у самі різні проекти, таких емоцій мені ще не дарувала жодна відеоцяцька. Відчуття причетності до чогось грандіозного, комрадерство на полі бою, розмах та епічність локальних боїв просто вражають. При тому, це виражається у одній з найбільш важливих властивостей відеоігор - здатність створювати пам'ятні моменти.

За той час, що я награв, у мене вже значна кількість, як веселих історій, так і згадок:

- про те, як 30+ людей під музику із Metal Gear Rising ордою біжать на укріплення, у надії, що добіжить достатньо, щоб встигнути закидати того дзота вибухівкою до того, як їх всіх скосить кулемет;

- про безліч штурмів та висадок у супроводі бронетехніки, видовищність яких не передати словами;

- про медика, який відчайдушно мене витягав з під вогню стільки разів, що під кінець бою, ми вже були друзями та він знав як звати мою золоту рибку;

- про відчайдушні спроби втримати, щойно побудований укріпрайон, якому не повезло стояти, якраз на дорозі у операції з наступу, у якому брали участь ТРИ КЛАНИ. Та про те, як на наш клич, у останній момент, прям як у 'Save Private Ryan', приїхала ціла дивізія союзних танків, почали їхати логісти та піхота зі всього регіону, що вилилось у кількох-годинну м'ясорубку, у кінці якої від нашого укріп-району нічого не залишилось, але він свою роль зіграв - він став плацдармом, на якому ми зупинили масштабне вторгнення ворога.

І це, тільки те, що першим прийшло до голови.


Із того, що я щойно настрочив, може скластись враження, що Фоксхол - глибоко командна гра. І судження це буде капець яке вірне. У грі, де майже все робиться мануально - треба друга, щоб допомагав:

- Польову гармату один не двине - шоб ФАТ рухнувся тре два дебелих козака.
- На танку на роль водія, командира, навідника, заряджаючого, кулеметника треба по людині.
- Для арти треба посіпаки всіх мастей та гендерів: оператори, навідник, чмоня, що снаряди носитиме (бажано у множині), та і для діла тих арт-установок бажано чим по більше. (Бо з однієї арти працювати то як пердіти без звуку - нудно та безтолково) ;
- тощо.

Отож до чого я. Щоб у повній мірі насолодитись цією грою та випробувати все, що вона може запропонувати - треба гідну таку когорту.

- А де ж то її взяти таку? - спитаєте ви.

- В гіпер-файній спільноті ЗІРД - вставши у позу задуманого, такого Біллі Херінгтона заявлю я.

- Звучить мега круто, а шо то? - проявите щиру зацікавленість ви.

- А то, хлопче є найбільший Україномовний клан у цій грі! - відповім я, з видом Соула з Беттер Кол Соул.

- А може ви й в інші ігри граєте?

- Так! В цілу купу і трохи. Ти у нас знайдеш кумпелів для самих різних ігор. Купа людей з самими різними інтересами від настолок і Вархаммеру до Стелларісу і Хентаю. Дружня, щиро українська спільнота з обіймами прийме нових побратимів. Приєднуйся за посиланням! https://discord.gg/3irdua

- О так так! І всіх друзів запрошу!