Recent reviews by Rayfulrand

До Steam прийшла гра від HNG,
В Японію ми завітали з боєм.
Українська є тут.

Черговий продукт від Hiome Net Games з українською локалізацією, в який не соромно грати навіть на комп’ютерах (першочергово гра вийшла на мобільних пристроях).

Давно чекали на щось, схоже на Total War: Shogun? Тоді вам сюди.

Ми маємо тактичну мапу середньовічної Японії з реальними провінціями та кланами, які існували на той час — розробники консультувалися з японознавцями та самими носіями. Типів ресурсів всього два: золото і рис… А що ще потрібно самураям? За допомогою золота ми поліпшуємо провінції, домовляємося із сусідніми кланами про союзи та торгівлю, відкуповуємося, купуємо сусідні провінції, набираємо та посилюємо армію та купуємо рис. Рис нам потрібен для годування загонів, адже голодний воїн — слабкий або мертвий воїн.

Варто зазначити економічну складову: ціни на рис зростають і зменшуються, кількість рису потрібно постійно контролювати, якщо не хочете бути голодними. А ще й ці селяни постійно заколоти влаштовують, якщо податки високі. Добудовуєш собі замок 5 рівня, а тут раз — і нема замку, спалили вщент. Тож треба бути хорошим, жорстким правителем зі стратегічним мисленням, щоби втримати всі провінції під своїм контролем та стати сьогуном.

А якщо вам мало своїх провінцій, або Імператор наказує когось знищити, або хтось вирішив відхопити краєчок ваших земель — настає час війни.
Перенесені з гри Hex Commander: Fantasy Heroes механіки покрокового бою добре лягають і в цю гру. Звісно, чарів тут не буде, як і використання предметів. Але баланс хто кого б’є на кшталт «камінь-ножиці-папір» продуманий і хороший. Завдання відрізняються складністю, є багато варіацій мап та територій, де ми б’ємося: поля, ліси, невеликі селища, замки, копальні, стайні тощо. Від місця та типу провінції залежить і панівний тип військ ворога там, тож не з усіма арміями туди можна потрапити.
Сподобалося японське озвучення — дозволяє зануритися в битви ще більше, бо всі солдати щось вигукують, кричать — усе як треба.

Дякуємо HNG за чергову чудову роботу. Молодці!

Гра має офіційну українську локалізацію від UNLOCTEAM.

Мабуть, самі розробники не чекали на вихід цієї гри так, як чекав її я. Чому? Тому що я досить зблизька спостерігав за її розвитком понад 4 місяці.

Коли наша команда починала переклад гри й отримала перші тексти, ми одразу ж зрозуміли: це воно.

Той світ, у який ми одразу поринули — холодний і жорстокий, слабким там не місце. І хоча, на перший погляд, головна героїня здається тендітною, але насправді вона — уміла шукачка пригод, яка має величезний досвід у виживанні, вміє добряче постояти за себе та… окрім того, ще й мила, привітна й добра:)

Хоча зав’язка історії дещо пахне кліше (йди туди, і там ти знайдеш усі відповіді на питання, що тебе все життя турбували), але розвивається все доволі швидко.

Розробники досить ретельно готували цей світ, вклали в гру неймовірну кількість деталей, які не помітиш, якщо просто захочеш пробігтися рівнями, що не так вже й легко, оскільки битви тут досить складні. Якщо ж ви хочете дізнатися про цей світ більше, вам доведеться дещо побігати та подосліджувати, розмовляти з усіма НІПами, яких тут досить багато.

Усі мешканці місця мають своє ставлення до подій довкола та до того становища, в якому вони опинилися, і проходячи розділ за розділом, кожен з них сам розвивається чи змінюється, або ж змінює своє ставлення до оточення та головної героїні. Тобто не буде в охорони одвічного «стріла потрапила в коліно». Там є як боягузи, так ображені, пихаті й цікаві, егоїсти та альтруїсти… а ще очманілі та притомні привиди. Очманілі — божевільні привиди, які хочуть тільки вбивати. А от притомні — це вбиті Королем Тіней мешканці міста, які під дією прокляття стали привидами, та пам’ятають своє попереднє життя, і деякі просто не хочуть підтримувати той факт, що вже померли. І з ними навіть можна вести справи!

Гра досить серйозно підходить до теми політкоректності, політичної боротьби ксенофобії та расової нерівності. Ні, з темношкірими там все гаразд, просто дворфи — такий собі пихатий народ, який відкрива місто Крижень для всіх рас під егідою «усім рівні права», а насправді використовував їх як дешеву робочу силу та прислугу. А дві раси ельфів, які мають спільне коріння, та потім одні вирушили до пустелі, а інші — глибше в ліси, мають абсолютно протилежне бачення магії світу та намагаються довести, що інша думка — неправильна. А люди — так люди… ну, як завжди:)

Цікавою є раса лисок — антропоморфна раса з лисячими вушками, хвостиками й хутром. Природжені торговці з віддаленого острова, хитрі лиски заправляють економікою Крижня.

Якщо говорити про ігролад, то гра розділена на дві частини.
Перша: сюжет, дослідження підземного міста, спілкування з персонажами, вивчення історії цього світу та бічні завдання. Цікаво, весело, з кожним новим розділом відкриваються нові подробиці, сам починаєш змінювати ставлення до інших. І одна з класних штук: побічні завдання в нагороду переважно дають костюми для головної героїні Евелії Лірики. Вони не лише зовнішньо змінюють її модель. Під час діалогів ці костюми повністю змінюють характер Евелії, її вирази обличчя та пози, які пасують саме до цього костюма. І це дуже круто… А деякі костюми дуже добре та вміло підкреслюють натреноване молоде тіло Евелії.

Друга частина: бій. І він складний. Потрібно не лише думати, кого саме брати із собою в похід — саме так, під різні рівні можуть знадобитися різні бійці, одного універсального загону немає, що є дуже круто. Слід думати про те, які предмети брати із собою, адже максимальна вага досить обмежена, а ще ж треба щось із собою назад принести новеньке для створення предметів, зілля та спорядження. Окрім того, предмети не можна використовувати в битвах чи під час подорожей на поверхні — лише в бівуаках, де загін захищений від привидів палким багаттям. Там і полікуватися можна, і розповісти хорошу історію для підняття морального духу, і відпочити для відновлення енергії. Окрім того, в грі є безліч модифікаторів/ефектів, як-от зламана рука, обмороження, параноя тощо, і вони досить сильно впливають на поведінку членів вашого загону.

Цікавою є загальна реалізація дослідження міста: чотири квартали, поділені на вулиці. В кінці кожного кварталу нас чекає сюжетний головний супротивник, дійти до нього можна кількома вулицями/маршрутами. Самі вулиці також поділені на різні області, і нам потрібно дійти до останньої області. Знову ж на вибір кілька маршрутів. І тут потрібно добряче планувати. Бо якщо будете баритися, то вас накриє примарний туман, в якому вештаються складніші супротивники, зустріч із якими дуже часто закінчуватиметься програшем загону та повернення Евелії до підземного прихистку. Окрім ворогів, там можна зустріти безліч всього — випадкові події, сутички, зустрічі, здобич, пастки й багато чого ще.

Щоправда, є невелика ложечка дьогтю в цій великій діжці меду: щоразу, коли розробники щось лагодили, десь вилазила інша вада. Більшість знайшли, але може бути, що щось з’явиться. Те, що впливає безпосередньо на текст, ми виловлювали під час редагування.
Але величезний плюс — все виправляється настільки швидко й оперативно, що дискомфорту не приносить.

Люблю, коли розробники люблять свої продукти та вкладають у них душу. І Vambrace: Cold Soul від Devespresso — це саме той випадок. Бажаю їм тримати цю планку та піднімати ще вище, а також розвивати свій Етери (саме так називається планета), оскільки в ньому ще так багато куточків і стільки місця для фантазії!

UPD: не розумію людей, які пишуть негативні рецензії за те, що ця гра не схожа на Darkest Dungeon. Так, за основу взяли стиль, але від Darkest Dungeon тут відсотків 10-15%, і це круто, що не банальний клон.

Гра має офіційну українську локалізацію.

Хороша спокійна гра.
Розробники не приховують того факту, що їм подобається серія Kingdom, і вони вирішили зробити її тривимірну версію, додавши певне своє бачення та нові функції.

Неквапливий ігролад, приємна анімація, затишна музика та більш-менш прості задачі — сідай та відпочивай. Кілька годин пролітають непомітно, а ти собі скачеш на зайцю чи оленю лісом, керуєш своїми лісорубами (фактично, це єдиний загін, ким можна фактично керувати, всі інші автоматично виконують свої завдання).

Ціна дещо завищена для цієї гри, але якщо ви полюбяєте Kingdom, то навряд пошкодуєте.

Гра складна й не для тих, хто любить «прокачати» свого персонажа і вбивати всіх направо й наліво.

Гра, де те персонажа може вбити навіть злодій у провулку. Просто тому що ви не змогли з ним домовитися.

Гра, яку потрібно пройти бодай 3-4 рази, відкриваючі нові гілки сюжетної лінії, щоби охопити всю картину того, що сталося й що відбувається в цьому світі. Світі The Age of Decadence.

Попри вже «застарілу» для когось, а для інших «олдскульну» графіку, гра чіпляє. Чіпляє надовго. Складністю, варіативністю, різноманіттям, продуманністю, складністю… вже було? Тому що вона складна. Померти тут можна щосекунди, щедрі розробники створили сотні подій, які допоможуть нам у цьому. І якщо у вашого персонажа руки армійського новобранця, а мізки примата, то не давайте йому пристрій, схожий на гранату… бо та овальна штучка, схожа на маленький ананас із кільцем збоку, розірве його на шмаття.

Варта спробувати? Однозначно!

Гра має офіційну українську локалізацію.

Здавалося б, за свою тривалу кар’єру гравця вже звик до пригод у жанрі point-and-click. Але Lucid Dream вирізняєтся з поміж усіх. Спостерігав за нею ще з дочасного доступу і знімаю капелюха перед розробником.

Не дарма вони називаються Dali Games (і за великодку в грі — окремий респект). Кожний квадратний сантиметр дійства на екрані сповнений таким сюреалізмом, що можна навіть просто довго розглядати деталі і не грати. А коли вже починаєш грати, то гра не відпускає до кінця.

Трагічна реальна історія переплітається з темними, прекрасними, моторошними, мирними, фентезійними і сюреалістичними світами снів. Чи зможе маленька Люсі допомогти своїй мамі, адже часу практично немає?

Меланхолійний музичний супровід доповнює візуальну картинку, допомогає зануритися в гру.
Персонажі неймовірні: Онейромансер, Метатрон, боги, Харон та кентавр, астральна личинка — всі ці персонажі детально продумані і вписуються в сюжет, ніби там і були з початку.

Але найсильніша сторона гри — головоломки. Хоча ви й зустрінете в деяких певну типову для ігор цього жанру механіку, але 90% цих загадок — це щось нове, створене на межі абсурду. І від цього розгадувати їх стає ще цікаве.

Рекомендую любителям жанру та хороших філософських історій.

Просто неймовірне відновлення. Гра як була шедевральною свого часу, такою ж і залишилася.
Приємні нововведення, оновлена графіка й звуковий супровід, додано стільки всього, чого не вистачало. Дякую, що складність на вулицях Скара Брає знизили, тепер хоч більш менш безпечно можна кілька рівнів підняти для спуску в катакомби.

Дякую за те, що всі три частини стали неймовірно крутими. Тепер нарешті є змога завершити цю історію, яку я грав ще в далеких 90-х.

Гра має офіційну українську локалізацію від UNLOCTEAM.

Я не знаю, як Кану Ґао це вдається, але він знову спромігся зробити за допомогою, здавалося б, технологій минулого та 8-бітної графіки ляльку. Та таку, яка 5 годин тримає і не відпускає.

І знову чудові сюжетні лінії та хитросплетіння. І знову неймовірна музика дозволяє поринути у вигаданий Каном всесвіт.

І знову Ніл Воттс та Єва Розалін до неймовірного крутецькі та смішні. Їхні стосунки, діалоги, ставлення до роботи та оточення — все це до дрібничок продумано та наближено до реальності.

І… і… і всього не опише.

В це треба грати.

Мене завжди приваблювали ігри з можливістю друку.
Ще починаючи із тренувальних ігор типу BabyType, завдяки якому і почав друкувати швидше.

Epistory стала невеличким відкриттям для мене.

Її оригінальність важко переоцінити: спочатку навіть не вірилося, що ігролад пригодницької гри настільки тісно можна переплести із друком слів. Це не Type of the Dead, де потрібно просто дивитися на екран і встигати набирати випадкові слова, що з’являються на зомбі, кажанах і інших почварах. Це гра, де все взаємодіє з усім.

Разом із героїнею гри ви будете подорожувати пласким світом на міфічній багатохвостій лисиці, щоби звільнити світ від навали невідомих жахливих створінь і розкривати історію цього світу. І для вбивства цих істот потрібно буде друкувати… багато! А, друкуючи, ви не тільки б’єтеся, але й використовуєте різноманітні чари і вирішуєте головоломки!

Вразило ж мене те, що слова тут підібрані тематично. Якщо ви використовуєте чари вогню, то слова над ворогами будуть пов’язані із вогнем: запалюй, гори, палай, загоряйся, попіл…

Не думайте, що гра одразу вивалює на вас оце все і каже: «Самі розбирайтеся».

Навчальний процес чудово переплітається із сюжетною лінією і не розділяє ці дві складові. Вам просто дають нову здібність і підштовхують у правильному напрямку: робіть ось так. Для цього мапа світу розбита на заблоковані тематичні області, які ви будете поступово відкривати із отриманням нових здібностей. А для деяких потрібно відкрити все.

В Epistory присутня й рольова складова: ви можете розвивати свою лисицю, поліпшуючи її характеристики, відкриваючи нові здібності, які дають можливість дістатися таємних місць.

Музичний стиль, візуальних стиль та чудове поєднання пригодницької гри із пазлами і тренажером друку — все це затриммує у грі надовго. І починаєш розуміти, що як би майстерно ти не друкував, а іноді цього буває замало (особливо якщо відвідати спеціальні арени для перевірки себе).

І, аби не спойлерити, скажу, що кінцівка гри вразила. Неочікувано.
Спробуйте й ви.

Гра має офіційну українську локалізацію від UNLOCTEAM.

Чудова модифікація, яка переросла у повноцінну гру. Свій сюжет, який проливає світло на події, що сталися після першої частини гри та, мимоволі, запустили події другої частини.

Нове ядро особистості, нова головна героїня, притаманний серії Portal гумор, нові головоломки, часом досить складні — що ще потрібно для якісної гри?

Молодці.

Гра має офіційну українську локалізацію від UNLOCTEAM, проте частини інтерфейсу і переклад деяких заміток ще не потрапив у гру.

Придбав гру, вирішив спочатку локально пограти, щоб ознайомитися з механікою.
Звісно, ж обираю не легкий регіон відродження, а середній — хто шукає легких шляхів?

З’являюся на березі ріки, все навколо миле, виглядає чудово. Через три хвилини я лежу мертвий і засліплений, бо з-заду напав дилофозавр.

Гаразд, відроджуюся, роззираюся, починаю збирати ресурси, роблю кайло, збираю ресурси, роблю кайло, роззираюся, щоби ніхто не підліз, збираю ягоди, їм, вбиваю дронта (додо), ще одного… Через 10 хвилин з ріки вилазить саркозух і з’їдає мене.

Гаразд, відроджуюся, обережно підбігаю до свого тіла, забираю вже зібрані ресурси. Дивлюся кілька гайдів стосовно початку гри. Все-таки краще починати з легких регіонів відродження. Що ж, руки в ноги і берегом до легкого місця, і під час цієї пробіжки роздивляюся все довкола…

Після 50 годин гри та безлічі смертей (бо в цій грі тільки методом спроб та помилок можна навчитися чомусь, або постійно читати посібники) маю кілька будиночків у різних точках мапи, кілька велоцирапторів охоронців, ігуанодона для перевезення себе та речей, а також… першого птеранодона для польотів!

Гра вражає своєю продуманністю, різноманіттям, візуальною картинкою та звуковим супроводом. І вона дійсно постійно розвивається.

Неймовірний продукт, який варто грати всім, хто в дитинстві захоплювався динозаврами і «Парком юрського періоду».
У цій грі дійсно потрібно виживати.